Україні потенційно загрожує саморуйнація, якій може завадити кожен громадянин, переконані представники Ініціативи 1-го грудня. За словами досвідчених мислителів, відповідальність за подальший розвиток держави лежить на кожному і сьогодні треба працювати як ніколи раніше. Про це вони заявили під час прес-конференції у Києві, у середу, 27 квітня.
«Після Майдану ми втратили багато часу, який мав би бути використаний значно ефективніше. Повторюється стара історія: низька якість еліт призводить до деградації держави, її інститутів. Корисливі інтереси у середовищі політичного класу виявляються сильнішими, ніж тривога за долю народу й державницький інстинкт», – йдеться у публічному зверненні.
На думку представників Ініціативи, замість того, щоб звинувачувати всіх навколо, кожен українець мав би в першу чергу звернути увагу на себе. Згідно з документом, порятунком має стати новий суспільний договір, який торкнеться усіх державних та громадських інститутів, а головне встановить принцип верховенства права. Метою праці кожного має стати встановлення нових правил та моральних цінностей.
«Система управління є внутрішньоконфліктною, і це її родова пляма, – зауважив Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету. – Як людина, яка відбула термін у радянських таборах, я відчуваю стару систему на нюх. Ви можете здивуватись, чому ми сьогодні виступаємо з такими романтичними ідеями. Однак ми бажаємо успіху новому уряду та закликаємо кожного не залишатись осторонь змін. Найголовнішим завданням для влади зараз постає відновлення довіри народу, без чого неможлива подальша робота. Натомість все суспільство має поєднатись заради змін».
З точки зору віруючого ситуацію пояснив Блаженніший Любомир (Гузар). Він зазначив, що за будь-якої кризи ми не можемо забувати про Бога та Божий закон. А саме тому важливо, щоб кожен молився та працював, але не безпідставно, а для досягнення певної мети: «Не варто просто махати руками, а треба намагатись чогось досягнути. Без праці годі сподіватись результату. Праця має бути на користь суспільства. То стара випробувана формула, яка розв’язує проблеми».
Почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький підкреслив, що звернення насамперед стосується молодих людей. Зокрема , його непокоїть той дух пасивності та розчарування, який він вже відчуває у середовищі молоді. Однак спікер нагадав, що вже за 10 років суспільство та власні діти питатимуть з сьогоднішніх молодих людей, чому вони живуть у такій країні і не бачать змін. І постане питання: Що кожен особисто зробив на певному етапі, аби це змінити?
Чимала доля відповідальності лягає і на працівників слова, а саме журналістів, які люблять «гратись із хаосом». Історик та публіцист Вадим Скуратівський звернувся до слухачів стоячи, говорячи до журналістів. За його словами, сьогодні історія Східної Європи як ніколи залежить саме від працівників медіа, які «не мали б жонглювати елегантними репризами, а повинні б чесно протоколювали ситуацію».
Основною ознакою деградації політичної системи Володимир Панченко, літературний критик та письменник, називає прагнення до монополізації, внаслідок чого виходить так, що «якого президента б не обрали – все одно буде Янукович». Він також додав, відповідаючи на питання з залу, що ситуація з Савіком Шустером може слугувати першим дзвоником, який може свідчити про бажання держави контролювати свободу слова.
Наприкінці виступу Блаженніший Любомир (Гузар) нагадав усім, що саме варто робити щодня: «Запитайте самі себе – що ви доброго зробили для своїх ближніх сьогодні? І якщо ви не захочете відповідати перед усіма, то дайте відповідь хоча б для самого себе, у своєму серці. І тільки коли ми будемо ставити питання, що корисного ми зробили сьогодні для українського народу та України, зміни розпочнуться».
Під публічним зверненням підписались: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Євген Захаров, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський.