Вже довший час нічого не дописував у власний блог. Різні на це були причини, але деякі теми нуртували у моїй голові. Не завжди була можливість втілити їх в життя. Але коли моя місячна донька через певні причини опинилася у лікарні швидкої допомоги на вул. Орлика у Львові напередодні Свят-вечора (дякувати Богу, вона здорова і вдома), напевно, причина не писати блог мала би бути ще більшою. Та от одна обставина змусила мене сісти за клавіатуру і вже по різдвяних святах поділитися із вами короткою історією про покинуту дитину. Я був свідком того, як 6 січня в обідню пору в згадану лікарню у реанімобілі везли покинутого малюка. Наступного дня, на саме Різдво, від дружини довідався, що для нього по палатах неонатального відділення медики «збирали» памперси, а у журналі медсестри він був зафіксований як «знайдений». Без імені, покинутий своєю матір’ю…
У здоровому суспільстві напередодні Свят-вечора дітей не покидають. В «крайньому» випадку їх приносять у «вікно життя» при пологових будинках, сподіваючись на те, що з часом вони потраплять, можливо, до подружжя, яке було бездітним і очікує на те, що держава віддасть їм на виховання… Покинутий хлопчик у вечір народження Христа – це поганий сигнал для львів’ян-галичан і водночас докір їм (в тому числі й авторові), які трохи люблять хизуватися своєю «традиційністю», але у їх містах стаються подібні ганебні явища. Не один читач подумає, що це сталося не вперше і, не дай Боже, знову станеться. Сьогодні жодна державна установа не замінить уваги та турботи «біологічних» батьків. Проте це привід знову привернути увагу вихователів на різних рівнях, медиків у пологових будинках, священнослужителям, аби кожна дитина, яка приходить на цей світ згідно з волею Божою, мала фізично та духовно здорових батьків. А вони такими стають, коли мають належне середовище для свого власного зростання, коли світ робить їх не жорстокими, а, навпаки, дозволяє розглядати своє життя і життя майбутніх дітей як дар Божий… Нехай маленький Ісус стане опікуном всіх покинутих дітей на вулицях українських міст і сіл!