Львівська архиєпархія УАПЦ 27 лютого відзначила 10-у річницю з дня упокоєння Патріарха Димитрія (Яреми). На скорботні заходи з Харкова прибув архиєпископ Ігор (Ісіченко), взяв участь у них і дисидент, соратник Патріарха Євген Сверстюк.
Заходи розпочались Літургією, яку відслужив архиєпископ Ігор у співслужінні священиків — прот. Валерія Копійки з Києва та прот. Дмитра Лисака з Тернополя — в львівському храмі святих Петра і Павла, в якому Патріарх Димитрій був настоятелем впродовж 24-х років. У тому ж храмі ще одну літургію в цей день відслужив і правлячий архиєрей львівської єпархії УАПЦ архиєпископ Макарій (Мелетич). Після цього обидва владики відслужили панахиду на могилі Патріарха Димитрія.
У скорботних заходах в Петропавлівському храмі взяв участь мер міста Львова Андрій Садовий, який у слові до громади пригадав важливість вкладу Патріарха Димитрія у збереження та розвиток духовності жителів міста в часи радянського атеїстичного тоталітарного режиму.
Заходи зі вшанування пам’яті Патріарха продовжились меморіальною академією у Львівському державному палаці культури учнівської молоді.
«Сьогодні в Україні є ще Патріарх, є Паредстоятель, є єпископи, але наступника, який міг би замінити цю людину, немає», — наголосив у своєму виступі архиєпископ Макарій.
Архиєпископ Ігор у слові до присутніх зазначив, що влітку 1993 року УАПЦ виглядала майже цілком знищеною, на догоду церковним проектам Президента Леоніда Кравчука. «Церква не мала своєї єпархіальної структури, була позбавлена адміністративного центру, юридичних прав і майна. Політичні лідери Народного руху та дочірніх партій, переконані в продуктивності ідеї штучно створеної УПЦ КП, розглядали вірність УАПЦ, як підживлену ззовні патологію, а саму УАПЦ, як анахронізм, що ось-ось припинить своє існування. За цих умов згоджуватись на предстоятельство означало свідомо йти на наругу. На безкомпромісний конфлікт із владою. Як любив говорити о. Володимир: "Іти з мотикою на сонце"», — додав владика.
Кожен з тих, хто розповідав про Патріарха Димитрія, наголошував на глибині цієї постаті, на її вагомості та ролі для українського суспільства загалом. Як розповів Євген Сверстюк, навіть ті, хто боровся з Патріархом, розуміли, що це велика постать. Він зокрема навів слова одного із чиновників державного департаменту у справах релігій, який говорив, що «Патріарх справді має в собі щось, що «світить», і хочеться слухати його і вірити йому».
Детальніше про відзначення 10-річчя з дня упокоєння Патріарха Димиртія читайте в репортажі Анатолія БАБИНСЬКОГО.