Наближається 10-літній ювілей діяльності в мас-медійному просторі України «Релігійно-інформаційної служби України». Автор цього блогу хотів би коротко поділитися тим, що насправді дала йому співпраця з редакцією РІСУ. Не хочу, щоб це сприйняли як банальний звіт. За п’ять років спілкування з сайтом – рівно 50 матеріалів. Будучи «середньостатистичним» викладачем журналістики одного з найвпливовіших вишів західного регіону, який свого часу немало займався підготовкою та виданням греко-католицького часопису, прийшов одного дня 2006 року після дзвінка теперішнього директора РІСУ Тараса Антошевського в тісну кімнату на четвертому поверсі УКУ. Тоді ще не мав чіткого уявлення, в який спосіб твориться сайт і скільки зусиль треба прикласти для того, щоб РІСУ читали в різних кутках світу. Лише коли на практиці спробував, як формуються технічно відповідні рубрики, збагнув, яке широке поле діяльності відкривається для редактора сайту. Великий досвід здобув в рамках проекту «Релігійна свобода», підготувавши аналіз публікацій на тему дотримання принципу толерантності в українських мас-медіа. Та коли почав готувати власні матеріали, зрозумів, наскільки багатосторонньою може бути праця релігійного журналіста. На початках, коли працював над звичайною новиною, побачив, як треба відходити від журнального стилю і дотримуватися певних «канонів» новини власне для інтернет-видання. Потім вдалося підготувати цілу низку статей на релігійно-краєзнавчу тематику. Цьому сприяли різні поїздки краєм та загальні знання про релігійні об’єкти. Ілюстративний матеріал забезпечувала моя «половинка». Це допомагало певним чином розвіятися від викладання і стимулювало до пошуку нових тем. Знову ж таки на життєвому шляху зустрів цікавих людей - творчих, діяльних в релігійній сфері, інтерв’ю з ними також опубліковано на сайті. Аналітичний напрям роботи на сайті стосується рубрики «Релігія і мас-медіа», оскільки це співвідноситься із сферою моїх наукових зацікавлень. Інша форма співпраці проявилася в редагуванні текстів для сайту.
Мало вірилося, що нерегулярні бесіди Тараса Антошевського із нашими студентами журфаку дадуть якісь плоди. Ми проводимо за рік для спудеїв різних років навчання зустрічі з відомими (і не дуже) журналістами, але щоб хтось потім з них похвалився, що за короткий час зміг співпрацювати з конкретними хлопцями чи дівчатами, щось не пам’ятаю. До редакції РІСУ прийшли двоє студентів, які в процесі навчання видавалися такими, що не дуже цікавляться релігійною тематикою, і коли на іспит приносять матеріали з сайту, то це певним чином стимулює до подальших таких зустрічей. Адже на що нарікають сучасні студенти спеціальності «журналістика»? Мала практична сторона в мас-медіа, радше мало професійної уваги з боку досвідчених редакторів та журналістів, які кажуть практикантам займатися готуванням кави чи писанням заміток. Такі підходи до практикантів редакція РІСУ не застосовує. Приємно було чути з уст нашої 5-курсниці, що на цьому мегапорталі в неї була найкраща практика з різних оглядів протягом всього навчання.
Ось так стисло виглядає моя співпраця з сайтом.
Сподіваюся, що редакція РІСУ в рамках ювілею тверезо оцінить свої досягнення та потенційні можливості. З роси і води вам, рісувці!
Щиро ваш дописувач Ігор Скленар