В інтерв’ю для ватиканських медіа, записаному напередодні одного з наймасштабніших російських повітряних ударів по Україні, Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас розповів про переживання українців на цьому етапі війни, про важливість допомагати людям віднаходити сенс у трагічних подіях, про гуманітарну ситуацію в країні та про необхідність супроводжувати родичів полонених та зниклих безвісті.
Про це пише Vatican News.
«У Києві ми перевантажені такою кількістю проблем, що часто навіть забуваємо про дні чи місяці, які минають. Але питання про те, який сенс можна вбачати у тому, що війна дедалі триває, є дуже глибоким, і я сам собі його задаю», – зазначає архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
За словами нунція, душпастирі перебувають поруч зі своїми людьми, і це дар Католицької Церкви, а також інших Церков і релігійних спільнот. Робота військових капеланів також дуже важлива, тому що солдати часто не знають, чи наступного дня будуть живі, чи ні, і там питання сенсу життя стоїть ще гостріше.
Нунцій торкнувся питання найнагальніших потреб сьогодення.
"Є різні категорії потреб. Наприклад, колишні полонені або діти, які повертаються в країну, потребують родин чи закладів, які б їх прийняли. Тому одне з завдань – визначити, яка дієцезія чи єпархія, яке згромадження має можливості прийняти цих людей. Ще одним гуманітарним викликом є координація гуманітарної допомоги, бо у 2024 році допомога різко зменшилася порівняно з 2022 роком. Потрібні групи, які можуть вселити довіру донорам, щоб реалізовувати проекти чи ініціативи там, де допомога зменшилася. Ще один аспект: деякі волонтери з Італії, з дієцезії Комо, які співпрацюють з Харківським греко-католицьким екзархатом, розповіли мені, що останніми днями вони побачили, що в регіонах навколо Харкова є багато людей, які потребують буквально всього, починаючи від дров і закінчуючи засобами гігієни, одягом на зиму, водою, продуктами харчування. Подібні виклики я бачу і в Запорізькій області. Знаю, наприклад, що в Херсонській області священики привозять людям питну воду. У багатьох регіонах є проблеми з питною водою. Тож насправді є потреба в усьому потрохи", - розповів архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
За його словами, в умовах війни дуже важливо шукати шляхи до єднання. Неможливо вирішити всі труднощі, які існують між різними конфесіями та спільнотами, але дуже важливо наголошувати на тому, що об’єднує людей.
Одне з питань, поставлених нунцію, стосувалося його зустрічей з родичами – матерями і батьками, дружинами, дітьми, сестрами і братами – військовополонених і зниклих безвісти.
"Очевидно, що родичі потребують великої духовної підтримки. Коли я зустрічаюся з ними, то кажу: “Коли ви молитеся за своїх близьких, або якщо ви не віруюча людина, коли ви думаєте про своїх близьких – я знаю це з розповідей полонених, які вийшли на волю, – то молитва чи навіть проста думка передається, вона доходить". Я чув розповіді колишніх військовополонених, які говорили, що з відчаю або через тортури, яких вони зазнавали, думали накласти на себе руки, але їх рятувала або думка про Бога, тому що віра часто рятує, або пам’ять про близьких, про членів сім’ї. Ми знаємо, що молитва чи думка доходить, так би мовити фізично, до рідних і підтримує їх. Але очевидно, що є потреба супроводжувати цих родичів у більш структурований спосіб. Я б сказав, що супровід цих людей ще недостатньо добре поставлений, тому що тут потрібні фахівці, психологи, а часто потрібна проста присутність поруч з ними. Іноді, коли члени сімей ув’язнених приходять до мене на зустріч, то важливо навіть просто поговорити, дати їм виговоритися. Але важко охопити всіх, тому що членів родин тисячі, бо полонених тисячі. Існують також ініціативи з боку Церкви щодо підготовки священиків і волонтерів Карітасу для допомоги цим людям. Тому, що було б занадто банально сказати цим людям: “Все буде добре”. Потрібна підготовка, навіть спеціальна підготовка, щоб з ними розмовляти. Часто не треба нічого говорити, а просто бути поруч, мовчки", - резюмував нунцій.