Чи можемо сказати, що Святе Письмо насправді увійшло у богословську свідомість нашої Церкви? А не тільки в навчальні плани? Думаю, що можна дати на це питання все ж таки позитивну відповідь.
Доповідь на Науково-практичній конференції «УГКЦ: 20 років після підпілля. Здобутки, труднощі і перспективи становлення духовно-богословської ідентичності» (Філософсько-богословський факультет УКУ. Львів, 24-25 листопада, 2011)
(Мт 7, 20; пор. 7, 16).
Ці Христові слова, звернені в першу чергу проти лжепророків, можна теж співставити і з притчею про неплідну смоковницю з Євангелія від Луки (Лк 13,6-9), а також з емблиматичною подією, з євангелій від Матея (Мт 21,18-22) і Марка (Мр 11,12-14. 20-26), яка слідує відразу після месіанського входу Ісуса в Єрусалим. Ісус – каже Євангеліє – “зголоднів” і, “побачивши смоковницю, вкриту листям, приступив чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши, до неї, окрім листя, не знайшов нічого”. І, незважаючи на те, що “ще не була пора смоков”, промовив до смоковниці: “Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе”.
Двадцять років після підпілля – це вже час, який більше не дозволяє нам виправдовуватися, що “ще не настала наша пора” і тому, думаю, буде справедливо подивитися не тільки на “розлоге і зелене дерево нашого богослов’я”, але саме на плоди того ж богослов’я (зокрема біблійного). Що за двадцять років зроблено? Що за цих два десятиліття ми перейняли, зберегли і звершили від того, що отримали від наших попередників, а що розпочали нового? Саме над відповіддю на ці питання хотів би і я застановитися у цій короткій доповіді. Тому не буду говорити про те, що не зроблено, чи про те, що потрібно зробити, а спробую подати короткий огляд “плодів біблійного богослов’я”.
З чого почати? Почну з чогось, що у всіх на очах, чогось, що всі можуть бачити. Можливо це випадковість, а може і ні, що на банері і програмі конференції поміщено саме образ святого Йоана Богослова – Апостола і Євангелиста. Однак, на мою думку, це показує не тільки бажання в якийсь спосіб пов’язати наше богослов’я з Доброю Новиною, але теж і свідомість, що наше богослов’я випливає і основується на Божому Слові. Ця насправді настільки очевидна річ, насправді такою вже і не є. Наприклад візьмім “Концепцію Богословської освіти в Україні”, опублікована 2000 р. у 64 томі Богослов’я. Крім декілька загальних зауважень про “пережиття Божого Слова” і “щоденного досвіду у світлі Божого Слова” цей документ навіть не згадує Святе Письмо як джерело богослов’я! Натомість в навчальній програмі духовних семінарій України, укладеній Комісією Богословської освіти і виховання УГКЦ і прийнятою усіма теодішніми ректорами, Біблійним наукам відведено 19 кредитів в рамках чотирирічних філософсько богословських студій (із загальних 156, що складає 12,18 %) і ставить вивчення Святого Письма в семінаріях на четверте місце після мов (29), філософії і суспільних наук (26) та догматичного богослов’я (22). У нинішній навчальній програмі бакалавра богослов’я ФБФ УКУ Святе Письмо складає дуже значну частку циклу фахових дисциплін професійної підготовки, чи так званого “богословського компоненту”. Можна сказати, що на сьогоднішній день основний біблійний компонент богословської освіти є вже усталений і прийнятий в його повному обсязі навіть в проекті галузевого стандарту з богослов’я. Іншими словами, сьогодні за Святим Письмом визнається його важливість в базовій богословській освіті. На жаль, помічаємо його майже повну відсутність на рівні магістерської освіти.
Але чи можемо сказати, що Святе Письмо насправді увійшло у богословську свідомість нашої Церкви? А не тільки в навчальні плани? Думаю, що можна дати на це питання все ж таки позитивну відповідь. Вистачало б подивитися на біблійний апостолят у нашій церкві, на численні ініціативи в євангелізаційній місії Церкви, на викладання християнської етики в загально-освітніх школах, а зокрема на катехизацію. Сьогодні дуже багато віруючих нашої Церкви беруть участь в біблійних гуртках, в реколекціях, в основі яких покладено саме Святе Письмо, шукають духовної поживи саме в біблійній літературі. В основу підготовки катехитів і катехитичних підручників покладено саме Святе Письмо поруч з Літургією, іконою і святоотцівським богослов’ям. Уся програма одинадцяти класів ЗОШ з християнської етики побудована саме на Святому Письмі.
На жаль те, що можна сказати про богословську свідомість, важко сказати про саме богослов’я! Для численних ще навіть церковних документів Святе Письмо в кращому випадку функціонує як якась “прелюдія” справжнього богослов’я, а не його джерело. Біблісти включені в численні комісії, чи комітети, до них звертаються і про пораду, але переважно з метою “біблійно, тобто цитатами, прикрасити вже сказане”. Часами, навіть і цього бракує! Прикрим прикладом цього можуть бути Резолюції V-ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ, в яких не то що нема посилання на Святе Письмо, але навіть нема згадки про Боже Слово, незважаючи на те, що кожен день Собору розпочинався саме роздумами над текстом Святого Письма, співзвучним з темою дня Соборового засідання. Все ж таки не можна не згадати, що основний віровчительний “документ” нашої Церкви, а саме Катехизм УГКЦ “Христос – наша Пасха”, проголошений від імені Синоду Єпископів УГКЦ Блаженнішим Патріархом Святославом 24 червня 2011 року тут у Львові, не тільки часто звертається до Святого Письма і є пронизаний біблійними цитатами, але насправді побудований на вірному слуханні Слова Божого і в послуху до Нього.
Підсумовуючи, можна сказати, що сьогодні “біблійна свідомість” серед віруючих нашої Церкви досить висока, на що вплинула передусім видавнича діяльність, яку хотів би зараз коротко представити.
У першу чергу йдеться про різні видання і перевидання Святого Письма. У кінці 80-их років за підтримки Церкви у потребі було передруковано в Іспанії Святе Письмо в перекладі о. Івана Хоменка для розповсюдження в Україні. Незважаючи на те, що цей “подарунок” продавався дорого на Україні, дуже скоро увесь наклад було вичерпано. У 90-му році цей переклад в Україні перевидає (і здається неодноразово) Українське біблійне товариство, викидаючи однак вступ і додаток та опускаючи усі посилання на видавничі права Римської обителі оо. Василіян. Кінець 90-их і перша половина першого десятиліття ХХІ століття проходять в певній нестачі Святого Письма, аж поки лише у 2005 році видавництво оо. Василіян в Україні Місіонер не перевидає цей же переклад, виданий вперше в Римі 1963. Однак лише у 2007 році виходить перше перевидання цього тексту з поправками в тексті. Це видання яке вийшло 60000 накладом в Білорусії було приготоване і здійснене у співпраці УГКЦ з Українським біблійним товариством. На цьому місці слід згадати і монументальну працю о. Рафаїла Турконяка у виданні і дослідженні Острозької Біблії і її перекладу на українську мову, а так само його нові переклади Святого Письма, серед яких маємо і переклад Старого Завіту не тільки з мазоретського тексту, але і з Септуагінти.
Крім цих видань повного тексту Старого і Нового Завіту з виходом з підпілля появилися і Напристольне Євангеліє і Апостол, але і Новий Завіт з коментарем за редакцією Блаженної пам’яті Блаженнішого Мирослава-Івана, які відображають “поправлений” переклад о. Івана Хоменка, що його видав Патріар Йосиф у Римі в 1983 році. У 2009 році виходить Новий Завіт і Псалми в перекладі о. Івана Хоменка з коментарями з Єрусалимської Біблії. Однак, для більш повної картини Біблійних видань нашої Церквої треба згадати Ілюдстровану Біблії для молоді, видану в Загребі в 1994 року пок. Вл. Славомиром Мікловш, яка в Україні теж зазнала “неліцензійні” перевидання. Але зокрема хотів би згадати проект Церкви в потребі: “Бог говорить до своїх дітей. Біблійні тексти”, якого українське видання, яке вийшло 200.000 накладом, містить іконічні зображення в українській східній традиції. До цих видань переважно для молоді і дітей можна ще дочислити дуже цікавий і якісний відео матеріал: десять серій “Слідами Христа”, “Павло” і “Авраам”.
У всіх цих працях більшою чи меншою мірою брали участь і біблісти, хоч в більшості випадків можна б ствердити, що вони радше були задіяні до душпастирської і катехитичної праці, ані ж її ініціаторами.
Серед наукових видань, які можна зачислити до категорії “інструментів біблійних наук”, хотів би згадати переклад на українську мову “Словника біблійного богослов’я” Леон-Дюфура, але зокрема “Повну Симфонію до Святого Письма Старого та Нового Завіту”, яку уклав Павло Смук. До таких “фундаментальних праць”, які мають лягти в основу біблійних студій я б також зачислив переклад двох церковних документів: Тлумачення Біблії в Церкві (українське видання з 2010 року) і Апостольське післясинодальне повчання Венедикта ХVI Verbum Domini. Зараз готується переклад ще одного документу Папської Біблійної Комісії Біблія і мораль.
Крім самих видань Святого Письма і вже згаданих словника Біблійного богослов’я і Симфонії велика частка біблійної літератури падає все ж таки на різні видання науково-популяризаторського жанру. Моє представлення не буде і не може бути ані всеохопним, ані дуже детальним – це зайняло б дуже багато часу і не думаю, що принесло б великої користі. Тому хочу обмежити його передусім двома параметрами: їх місцезнаходженням та мовою видання. За їхнє розташування я вибрав бібліотеку Українського католицького університету (корпус на Свєнціцького), а мова цих видань – українська. Крім того перевагу я надав теж зокрема католицьким виданням (оскільки це відповідає темі нашої конференції). Переглядаючи вже досить багату бібліотеку УКУ в біблеістиці все ж таки можна помітити велику нестачу україномовних видань: хотілося б як українцеві могти читати більше рідною українською мовою. Все ж таки ці видання існують і я б сказав навіть показують певну тенденцію. Очевидно, що велика більшість цих видань належить до перекладної літератури: з англійської, німецької, французької, польської, італійської, російської мов. Серед оригінальних українських творів можна знайти передруки тлумачення Митрополита Андрея і о. Лужецького на Отче наш, а також невилику працю Івана Франка про сотоврення світу. Перекладну літературу можна посортувати в декілька категорій. У першу чергу хотів би підкреслити переклади святоотцівських коментарів: Григорія Ниського, Йоана Золотоустого і Василія Великого, а так само різні видання, які передусім говорять про молитовне читання Святого Письма: тут зокрема потрібно згадати книжку Дейвіда Росаджа “Говори, Господи, слуга твій слухає”, яка розійшлася накладом в понад 20000 примірників і теж надзвичайно популярну книжочку Джорджіо Дзевіні: “Біблія – ‘лист любові’ Бога до людей”. Досить великий блок творять різного роду вступи як до Старого так і Нового Завіту. Зокрема хотів би підкреслити “Богословсько-практичне введення до Святого Письма” Кудасевича, на якому “виховувалося” не одне покоління богословів і катехитів, а так само “Клоч до Біблії: Старий і Новий Завіт”, єдиний з різних вступів ініціазований і перекладений одним біблістом. Серед інших вступів для широкого кола читачів маємо переклади Меня, Мессорі, Пацьорика, Чистякова, Келера, Свідеркувної і більш спеціалізований вступ о. Черського, що є чи ненайпершим науковим виданням відновленої ЛБА… Значну частку серед біблійної літератури займають і твори, спрямовані на євангелізаційну і катехитичну працю до яких можна зарахувати “Історію спасіння” Прадо Флориса та зокрема цікаву книжку Мартіни Дюлей “Християнські символи: катехиза та Біблія (І-VI століття)”. Закінчімo цей далеко не повний список кількома перлинами перекладів творів біблістів світової слави: це – “Для Господа живемо: духовні роздуми на основі послання апостола Павла до Римлян” Ранєро Канталамесса видавництвa Свічадо; “На крилах свободи: людина в пошуку і перед вибором віри: роздумування над Посланням до Римлян” Карло Маріа Мартіні видавництва Місіонер і “Пісня Пісень. Пісня подружжня” Джанфранко Равазі, видавництва УКУ. Видавництво УКУ видало у 2005 році також книжку Теодора Стиліянопулоса “Новий Завіт. Православний погляд. Писання, передання, герменевтика” чи не найбільш спеціалізований твір серед україномовної біблійної літератури.
На сьогоднішній день велика доля діяльності біблістів, окрім викладацької праці, випадає зокрема для священиків на проповідницьку і душпастирську діяльність: організація і провід біблійних гуртків, реколекції для мирян, монашества і духовенства. На жаль результати такої діяльності залишаються здебільша обмежені “скриптами для приватного вжитку”, фотокопіями реколекцій для учасників, у кращоми випадку публікацією в збірнику доповідей конференції. Винятком хіба що становить коментар на окремі уривки недільного Євангелія о. Євгена Станішевського “Молитовне читання Святого Письма”. Інший, дуже перспективний напрямок, це дослідження у сфері слав’янської текстології. Тут в першу чергу верта згадати працю о. Рафаїла Турконяка над Острозькою Біблією. В останні роки появилися цінні україномовні дослідження Переспоницького Євангелія, Реймського Євангелія, та українських рукописних учительських євангелій. Слід відзначити так само цінні дослідження п. Ярослави Мельник в “біблеістиці” Івана Франка.
Підсумовуючи цю літературно діяльність у сфері білеістики бажаю підкреслити її “двохсторонну” інтердисциплінарність: біблісти дуже часто виходять за межі тільки біблійних студій і входять в догматику, мораль, катехитику, душпастирсто… але так само бачимо істориків, філологів, філософів, які в межах власної компетенції досліджують біблійну тематику. Насправді, це – багатство, але і відповідальність, тому що бібліст, так як і кожен богослов, повинен завжди залишатися вірним у першу чергу дарованому йому в Святому Письмі і житті Церкви Божому Слову, яке він повинен вивчати, зберігати і вірно передавати; але так само має бути вірним адресатові цього Слова – Божій Церкві, в якій кожен – дитина чи старець, чоловік чи жінка, мирянин чи монах, священик чи єпископ – мають право почути це слово “рідною мовою” (пор. Ді 2, 8). Треба, однак, усвідомити собі, що не кожне ліпше дослідження на якусь біблійну тематику є вже і екзегезою, а тим менше богослов’я. З іншого боку, кожна екзегаза по своїй природі прагне звершитися в богослов’ї, бо там де екзегеза – за словами Венедикта XVI – не є богослов’ям, Святе Письмо не може бути душею богослов’я, і, навпаки, там де богослов’я не є по своїй суті тлумаченням Святого Письма у Церкві, це богослов’я вже більше не має своєї основи.
На завершення бажав би висловити свою надію на те, що наші біблісти, на Господній заклик “дати їсти” тій силі народу, яка пішла за Ісусом, щоб слухати Його слово і отримати зцілення від власних недуг, принесуть Господеві ті свої дві рибки і п’ять хлібів і роздадуть їх кожному спраглому і голодному Божого Слова.
Література
1. Концепція Богословської освіти в Україні // “Богослов’я” 64 (2000) 6-25.
2. КОМІСІЯ БОГОСЛОВСЬКОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ УГКЦ, Навчальна програм духовних семінарій України, прийнята на зустрічі Ради ректорів 26 червня 2000 р. // “Богослов’я” 64 (2000) 26-31.
3. УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, Навчальний план підготовки фахівців за напрямом підготовки 0301 “Філософія” зі спеціальності 6.030100 “Філософія” / “Богослов’я (Теологія), 22 червня 2005.
4. МІЖГАЛУЗЕВА РОБОЧА ГРУПА З РОЗРОБКИ СКЛАДОВИХ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ "БОГОСЛОВ'Я" НАПРЯМКУ ПІДГОТОВКИ 0203 "ФІЛОСОФІЯ", Проект навчального плану за напрямком 0203 "філософія" спеціальності 6.030100 "Богослов'я", Чернівці, 2008.
5. БАРЩЕВСЬКИЙ Т., САННІКОВА Т. та ін., Основи християнської етики. Навчальна програма 1-11 класи / рекомандовано МОН України. – Львів: Свічадо, 2010. – 136 с.
6. Резолюції V-ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему „Богопосвячене життя”, Прудентополіс (Бразилія), 31 серпня - 4 вересня 2011 р. Б.
7. СИНОД ЄПИСКОПІВ УГКЦ, Катехизм УГКЦ “Христос – наша Пасха”, Львів: Свічадо, 2011
8. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / переклад о. Івана Хоменка, Львів: Місіонер – Свічадо – УБТ, 2007.
9. Острозька Біблія / текст і переклад на українську мову за редакцією о. Рафаїла Турконяка, Львів, 2005.
10. ВЕНЕДИКТ XVI, Слово до учасників ХІІ Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів Католицької Церкви, Ватикан, 14 жовтня 2008.
11. Єрусалимська Біблія. Новий Завіт і Псалми зі вступаму і коментарями з “La Bible de Jérusalem” / богословська редакція о. Тараса Барщевського, Львів: Свічадо, 2009.
12. ВЕНЕДИКТ ХVI, Післясинодальне апостольське повчання Verbum Domini [Слово Господнє], 30 вересня 2010 / наук. ред. українського перекладу Т. Барщевський, Львів: Свічадо 2011.
13. Словник біблійного богослов’я / за редакцією Ксав'є Леон-Дюфура, Жана Люпласі, Августина Жоржа, П'єра Грело, Жана Гійє, Марка-Франсуа Лакана, / переклад на укр. мову під загальною редакцією Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ… Т. Барщевський. – [Жовква]: Місіонер, 22010.
14. Єрусалимська Біблія. Новий Завіт і Псалми зі вступаму і коментарями з “La Bible de Jérusalem” / богословська редакція о. Тараса Барщевського, Львів: Свічадо, 2009.
15. ПАПСЬКА БІБЛІЙНА КОМІСІЯ. Тлумачення Біблії в Церкві / наук. ред. українського перекладу Т. Барщевський, – Львів: Свічадо, 2010.
16. Повна Симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту / уклав Павло Смук, Львів: Свічадо, 2004.
17. Іван Франко, Благовіщення. Порівняльний дослід біблійної теми. З додатком благовіщенської драми Івана Дамаскина в віршованім перекладі на церковнослов’янську мову, ed. публ. упоряд., передм. і прим. Ярослави Мельник, Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2009; Ярослава Мельник, Biblia apocripha Івана Франка, Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2008 [?].
18. Йосиф Кудасевич, Богословсько-практичне введення до Святого Письма : (методичний посібник), Львів: Свічадо, 1994.
19. Іван Лужецький, Отче наш : пояснення та молитовні роздумування на слова Господньої Молитви, Львів: Свічадо, 2003.
20. Біблія. Новий переклад. Переклад тексту Старого Завіту з грецького тексту Септуагінти / переклад о. Рафаїла Турконяка, Київ: УБТ, 2011.
21. Рафаїл Турконяк, Острозька Біблія. Вступи, гравюри, дослідження, Львів: Українське Біблійне Товариство - Благодійний Фонд "Книга", 2005.
22. Новий Завіт з коментарем, Львів: Стрім, 1994
23. Ілюстрована Біблія для молоді, Zagreb: Kršćanska Sadašnjost, 1994.
24. Новий Завіт, Рим: Видавництво Українського Католицького Університету ім.св. Климента папи, 1983
25. Василій Великий, Гомілії на Псалми, Львів: Місіонер, 2009; reprint, 2-ге видання.
26. Антоні Пацьорек, Біблія для кожного і на кожен день: Старий Завіт, Львів: Свічадо, 2005.
27. Г. Чуба, "Зі студій над українськими Учительними Євангеліями ІІ половини XVI–XVII ст. (генеза та особливості стилістичної організації текстів проповідей" in До джерел: Збірник наукових праць на пошану О. Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Львів, Львів: 2004; Галина Чуба, Українські рукописні учительські Євангелія. Дослідження, каталог, описи, Київ - Львів: Свічадо, 2011
28. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / переклад о. Івана Хоменка, Львів: Місіонер 72005.
29. Бог говорить до своїх дітей. Біблійні тексти, Львів: Свічадо, 2009.
30. Андрій Шептицький, Отче наш, Львів: Свічадо, 1998.
31. Іван Франко, Сотворення світу, Київ: Оберег, 2004.
32. Антоніо Джирланда, Ключ до Біблії: Новий Завіт, Львів: Свічадо, 2005; Антоніо Джирланда, Ключ до Біблії: Старий Завіт, Львів: Свічадо, 2006.
33. Джорджіо Дзевіні, Біблія - "лист любові" Бога до людей, Львів: Свічадо, 1998
34. Георгій Чистяков, Над рядками Нового Завіту, Львів: Свічадо, 2005.
35. Ранєро Канталамесса, Для Господа живемо : духовні роздуми на основі послання апостола Павла до Римлян, Львів: Свічадо, 2008.
36. Мартіна Дюлей, Християнсmкі символи : катехиза та Біблія, (I-VI століття), Львів: Свічадо, 2010
37. Йосиф Г. Прадо Флорис, Біблія - історія спасіння, Львів: Місіонер, 1995.
38. Януш Черський, Вступ до книг Нового Завіту, trans., з польської та словник Лесі Біленької-Свистович, Львів: Видавництво ЛБА, 1997.
39. Вернер Келер, А Біблія таки права, Львів: Свічадо, 2009.
40. Анна Свідеркувна, Розмови про Біблію : Новий Завіт, Львів: Свічадо, 2009
41. Карло Маріа Мартіні, На крилах свободи : людина в пошуку і перед вибором віри : роздумування над 'Посланням до Римлян', Жовква: Місіонер, 2010.
42. Джанфранко Равазі, Пісня пісень. Пісня подружжя, Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2010.
43. Теодор Стиліянопулос, Новий Завіт: Православний погляд. Писання, передання, герменевтика, trans., наук. ред. Ростислав Паранько з англ. Юрій Гамалій, Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005.
44. Євген Станішевський, Молитовне читання Святого Письма, Львів: 2006
45. Пересопницьке Євангеліє. 1556 – 1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик, 2001: Київ.
46. Г. Чуба, "Зі студій над українськими Учительними Євангеліями ІІ половини XVI–XVII ст. (генеза та особливості стилістичної організації текстів проповідей" in До джерел: Збірник наукових праць на пошану О. Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Львів, Львів: 2004; Галина Чуба, Українські рукописні учительські Євангелія. Дослідження, каталог, описи, Київ - Львів: Свічадо, 2011
47. Реймське Евангеліє Анни Ярославівни, Львів: Видавництво "МС", 2010.
48. Йоан Золотоустий, Похвали святому апостолові Павлові, Львів: Свічадо, 2008.