Пам'ятки дерев'яної архітектури України у світлинах були зібрані у межах фотоконкурсу «Вікі любить пам'ятки», що втілюється громадською організацією «Вікімедіа Україна».
В Україні існує найбільше у світі дерев'яних церков — близько 2,5 тисяч (наступні за їх кількістю — Польща із 1,5 тис. і Румунія, в якої до 1,2 тис. таких церков). Як відзначають експерти, дерев'яні церкви в Україні — найрізноманітніші за стилями, у порівнянні з іншими країнами.
Спеціальна номінація «Пам'ятки дерев'яної архітектури України» фотоконкурсу «Вікі любить пам'ятки» у партнерстві з проектом «Дерев'яні храми України» була проведена цього року для підкреслення особливого значення цих пам'яток, необхідності їх збереження та збору інформації про них. Михайло Сирохман, відомий дослідник закарпатських дерев'яних храмів, мистецтвознавець, художник, зазначає, що дерев'яні церкви є серед «найхарактерніших і найбільш "брендових" споруд України». Водночас він зауважує, що через невігластво простих людей і недбальство чиновників більшість дерев'яних церков зазнала варварських «поновлень» і переробок, через що втратила свій оригінальний вигляд — і досконалість фотографії тут безпорадна.
За словами автора проекту «Дерев'яні храми України» Олени Крушинської, особливо важливим є збір і впорядкування переліків дерев'яних пам'яток, що здійснювалися в процесі підготовки до конкурсу.
«Ці списки, які начебто й існували в природі, були недоступні не лише широкому загалу, але і фахівцям, і громадським діячам, — зазначає Олена Крушинська. — Обласні і районні чиновники, які мали б щодня працювати над реєстрами підконтрольних пам'яток, натомість нічого не робили, а старі, ще радянського часу, списки "губили" (іноді через недбальство, іноді навмисно) чи "ховали під сукно"». Пояснює вона таку ситуацію просто: «Немає пам'ятки — немає і проблеми, немає незручних запитань, чому вона валиться, або чому землю, що належить до охоронної зони, продано або віддано в оренду».
Наразі списки, отримані від чиновників за інформаційними запитами, перебувають у загальному доступі у Вікіпедії. Втім, вони і досі потребують доповнення та доопрацювання. Фотографії, отримані за цими списками у межах спецномінації фотоконкурсу, можна переглянути тут: галерея фото. Впродовж конкурсу було завантажено 1269 фотографій 402-х пам'яток дерев'яної архітектури України. Ці фотографії планується використати для ілюстрації відповідних статей у Вікіпедії.
Перші три місця у конкурсі у спеціальній номінації фотографій дерев'яних пам'яток зайняли: Георгіївська церква (Седнів, Чернігівська обл.) Сергія Колотуши, Онуфріївська церква (Липовий Скиток, Київська обл.) Івана Бикова та Успенська церква (Новоселиця, Закарпатська обл.) Тамаша Талера.
Окрім трьох призових місць за найкращі фотографії, у конкурсі було виділено ще декілька фотографій, щоб зафіксувати і зробити відомішими певні категорії пам'яток, що забуваються. Наприклад, в номінації «Цивільна дерев'яна архітектура» нагороджено Дениса Вітченка за серію фотографій комплексу лікарні для робітників Володимирівської економії в Мурафі на Харківщині. Це дуже маловідома пам'ятка, що включає комплекс споруд: водолікарню, корпус служб і дерев'яну водогінну вежу. Остання не має аналогів в Україні.
Також окремо відзначили дерев'яні млини, які теж присилали на конкурс учасники. Призи забезпечив Назар Лавріненко, автор проекту «Млини України», засновник Української млинологічної асоціації. Переміг у номінації користувач Вікіпедії Kwidoo, автор фотографії вітряка у селі Кам'янське Запорізької області — знову ж таки, дуже маловідомої пам'ятки.
Ще дві відзначені фотографії маловідомих пам'яток — світлина Олександра Зараховського Пречистенської церкви в селі Ятрань у Кіровоградській області, і фотографія Дмитра Петкова — церкви в селі Обжиле в Одеській області.
Найкращою фотографією «пам'ятки, що потребує порятунку» стала робота Мирослава Переймибіди — настроєве і драматичне фото занепалої церкви XVII ст. у селі Дернів на Львівщині. Про це повідомляє Громадський простір.