У вівторок організатори Синоду про синодальність повідомили, що Папа Франциск звернувся до доктринального офісу Ватикану з проханням вивчити питання участі і лідерства жінок у Католицькій Церкві, включно з можливістю жіночого дияконату.
Про це повідомляє CREDO.
Генеральний секретар Синоду, кардинал Маріо Ґрек, під час прес-конференції 9 липня сказав, що Дикастерія віровчення вивчає питання жіночого дияконату у контексті поглибленого вивчення служінь спільно з Генеральним секретаріатом Синоду. Хоча, згідно з оприлюдненим того ж дня Робочим документом (Instrumentum Laboris), жіночий дияконат не є темою другої асамблеї Синоду, яка відбудеться у жовтні, ця тема буде включена до ватиканських досліджень з питань жіночого лідерства.
«Святіший Отець доручив Дикастерію віровчення вивчити це питання, включно з питанням служіння. А якщо говорити про служіння, то туди також належить тема жіночого дияконату», — сказав Ґрек.
«Дикастерія віровчення вивчатиме цю тему — не тільки тему дияконату — але й тему служіння», — додав він.
Кардинал не згадав про можливість рукоположення жінок у священики.
Після коментарів Ґрека у Ватикані підтвердили, що Дикастерія віровчення вже почала вивчати «теологічні та канонічні питання щодо конкретних форм служіння».
Поглиблене дослідження під керівництвом монсеньйора Армандо Маттео буде зосереджене, зокрема, на «питанні необхідної участі жінок у житті та керівництві Церквою» з метою «публікування конкретного документа» на цю тему.
У недавньому інтерв’ю «60 Minutes» Папу Франциска запитали про можливість жінок стати дияконами чи духовенством, на що Папа відповів рішуче «ні».
Минулої осені під час інтерв’ю для книжки «Пастир: виклики, причини та думки про його папство» Папа також говорив про неможливість рукоположень жінок у диякони чи у священники.
Кардинал Жан-Клод Оллеріш, Генеральний релятор Синоду, натомість застеріг від «надмірної нетерпеливості» у цьому питанні, сказавши: «Треба бути обережними, робити крок за кроком, і тоді ви зможете зайти дуже далеко».
На прес-конференції у Ватикані організатори Синоду також висвітлили пропозицію щодо нового «служіння слухання та супроводу», яке буде винесене на обговорення на під час жовтневої асамблеї Синоду.
«Здається доцільним створити визнане та належним чином запроваджене служіння слухання й супроводу, яке зробило би цю характерну рису синодальної Церкви довготривалою та відчутною реальністю, — сказано в Instrumentum Laboris. — Спільноті треба мати “відкриті двері”, щоб люди могли увійти, не відчуваючи загрози чи засудження».
Коли на прес-конференції його запитали, чи може ця пропозиція стати кроком до більшої «бюрократизації» Церкви, Ґрек підкреслив, що метою служіння буде «виховувати громаду» для досягнення прогресу у служінні слухання й супроводу.
Він додав, що всі католики запрошені проповідувати Слово і бути катехитами, але це не робить наявність читців і катехитів у Церкві «бюрократизацією». Кардинал також оголосив, що Секретаріат Синоду незабаром опублікує «богословську допомогу» на додаток до Instrumentum Laboris, яка надаватиме богословський і канонічний аналіз документа, щоби допомогти учасникам Синоду «розпізнати й зрозуміти коріння та значення того, що у ньому міститься».
Кардинал Жан-Клод Оллеріш, Генеральний релятор Синоду, сказав, що звіти, надані організаторам конференцій єпископів всього світу, показують, що тривалий синодальний процес «був і залишається часом благодаті, яка вже дає численні плоди у житті Церкви».
«Від Кенії до Ірландії, від Кореї до Бразилії звіти підкреслюють цей відновлений динамізм, що дає громадам слухання, яке пропонують і приймають», — сказав він.
Оллеріш зазначив, що помітив різницю між звітами, отриманими Генеральним Секретаріатом від конференцій єпископів на початку Синоду про синодальність, і звітами, представленими цього року 108 конференціями єпископів.
«Якщо перші більше наголошували на опорі та протидії синодальному процесу, то ці звіти більше підкреслюють втому і виснаженість на шляху навернення, яке не є миттєвим», — сказав він.
Кардинал додав, що вважає це свідченням «дозрівання в синодальній подорожі», зазначивши, що багато конференцій єпископів визначили плоди свого місцевого синодального досвіду. «Синод вже змінює наш спосіб існування та життя Церкви, навіть не беручи до уваги жовтневу асамблею», — сказав Оллеріш.