Послання Папи Франциска з нагоди 53- го Всесвітнього дня миру.
Заклик до дій на 360 °, щоб запобігти падінню світу в прірву страху, недовіри та байдужості до долі планети. Таким є послання Папи Римського на Всесвітній день миру, який відзначається 1 січня. «Ми не можемо розраховувати на збереження стабільності світу через страх знищення».
«Світ не потребує порожніх слів, а переконливих свідків, миротворці, відкритих до діалогу без винятків і маніпуляцій. Послання Папи Римського до наступного Всесвітнього дня миру, запланованого на 1 січня на тему «Мир як шлях надії: діалог, примирення й екологічне навернення», є чітким закликом до дій, оскільки «завжди необхідно зміцнювати політичну волю, щоб відкривати нові процеси примирення та об'єднання людей та громад». «Кожна війна проявляється як братовбивство, що руйнує один і той же проєкт братства, вписаний в покликання людської сім'ї», - це відправна точка Франциска, який знову звертається з закликом, що прозвучав під час його недавньої поїздки в Японію, «порушити хворобливу логіку загроз і страху» за допомогою «незамінного служіння пам'яті». Не тільки для того, щоб уникнути повторення помилок минулого, а й для того, щоб «побудувати більш справедливий і братський світ», який буде переданий новим поколінням. В кінці послання пролунав новий заклик до «екологічного навернення, на основі "Laudato Si" і недавнього Синоду Амазонії .
«Наш світ живе спотвореною дихотомією прагненням захищати та гарантувати стабільність і мир на основі помилкової безпеки, підкріпленої менталітетом страху і недовіри, що призводить до отруєння відносин між народами та заважає будь-якого можливого діалогу».
Бергольо використовує слова, сказані в Нагасакі, щоб стигматизувати «парадоксальну» ситуацію нинішнього геополітичного сценарію. «Міжнародний мир і стабільність несумісні з будь-якими спробами, що робляться зі страху взаємного знищення або загрози повного знищення; вони можливі тільки на основі глобальної етики солідарності та співпраці на службі майбутнього, що формується взаємозалежністю та спільною відповідальності у всій людській сім'ї сьогодні та в майбутньому».
«Ми не можемо претендувати на підтримку стабільності у світі, побоюючись знищення, в дуже нестабільному балансі, на межі ядерної прірви та закритому в стінах байдужості, де приймаються соціально-економічні рішення, що відкривають шлях до драм марнотратства людини та творіння, замість того, щоб охороняти один одного», звернення Папи Римського, відповідно до якого, для того, щоб «зламати огидну логіку загроз і страху» і «щоб зломити переважну в даний час динаміку недовіри», ми повинні прагнути до справжнього братерства, заснованого на спільності походження від Бога і що здійснюється в дусі діалогу і взаємної довіри».
Пам'ять «повинна бути збережена не тільки для того, щоб не повторити колишні помилки або тому, що ілюзорні схеми минулого не були запропоновані заново, а й для того, що вона є плід досвіду і є коренем та підказує слід для теперішнього та майбутнього вибору миру», продовжує Франциск, посилаючись на «Хібакуша», що вижили після атомних вибухів Хіросіми та Нагасакі, яким він віддавав належне в промові, яку він виголосив перед меморіалом миру в Хіросімі: «Їх свідчення пробуджує і зберігає пам'ять про жертви, щоб людська совість ставала сильнішою і сильнішою перед лицем будь-якого бажання панування і руйнування». Звідси необхідність відповідального зобов’язання «на всіх рівнях місцевого, національного і глобального співтовариства» засноване на «визнанні обов'язків стосовно інших».
«Розлом між членами суспільства, зростання соціальної нерівності та відмова від використання інструментів для цілісного людського розвитку ставлять під загрозу прагнення до загального блага», застерігає Папа Римський: «Натомість терпляча праця, заснована на силі слова та істині, може пробудити в людях здатність до співчуття та творчої солідарності».
«Навчитися жити у прощенні підвищує нашу здатність ставати жінками та чоловіками миру», - говорить Папа Римський, пропонуючи нам «відмовитися від нашого бажання домінувати над іншими та навчитися дивитися один на одного як на людей, як на дітей Божих, як на братів і сестер». «Ніколи не слід зводити іншого до того, що він міг сказати чи зробити, але його слід шанувати за обітницю, яку він носить у собі. Тільки обираючи шлях пошани, можна розірвати спіраль помсти й ступити на шлях надії».
«Те, що вірно відносно миру в соціальній сфері, вірно і в політичній та економічній сфері, тому що питання миру пронизує всі сторони життя суспільства», - запевняє Папа Римський. «Справжнього миру ніколи не буде, якщо ми не зможемо побудувати більш справедливу економічну систему». «На тлі наслідків нашої ворожості щодо інших, неповаги до спільного дому та зловживань в експлуатації природних ресурсів, що розглядаються в якості корисних інструментів тільки для отримання прибутку сьогодні, без поваги до місцевих громад, до спільного блага і до природи, нам потрібна екологічне навернення». Це навернення, як зазначається в Посланні, потрібно розуміти як переосмислення наших стосунків з ближніми, з іншими живими істотами, зі створінням в його дуже багатому розмаїтті та з Творцем, Який є джерелом усього життя.