Папа Лев XIV вніс зміну у поправку до канонічного права, внесену Папою Франциском всього чотири роки тому.
Про це повідомляє католицький часопис CREDO.
У Ватикані уточнюють, що ця зміна була кроком, який ініціював сам Папа Франциск, і на момент обрання на престол Папи Лева вона вже перебувала в активній розробці.
Що змінилося?
Минулого тижня Апостольський Престол оголосив, що Папа Лев фактично вніс зміну до канону 699 Кодексу канонічного права.
Ця зміна уточнює, що Ватикан може надавати дозвіл — у конкретних випадках — дієцезіяльному єпископу виключати з монашого стану вищого настоятеля автономного монастиря (монастиря свого права), якщо він чи вона вчинили якесь серйозне правопорушення, таке як «постійне нехтування обов’язками богопосвяченого життя; неодноразові порушення священних обітів; уперту непокору законним розпорядженням настоятелів у серйозній справі; тяжкий скандал, що виник з провини особи; уперте підтримування або поширення доктрин, засуджених магістеріумом Церкви; публічне дотримання ідеологій, заражених матеріалізмом чи атеїзмом», протиправну відсутність на місці служіння або іншу серйозну причину, чітко прописану в партикулярному праві цього згромадження.
Виключення має відбуватися після процедури, під час якої збираються докази, виноситься попередження, а відповідному настоятелю надається можливість самозахисту.
Виключення зі стану — це серйозна санкція, яка означає, що особа більше не є монахом чи черницею, а отже на неї більше не поширюються обов’язки й права богопосвяченого життя.
Рішення може бути оскаржене у Ватикані.
Пояснення:
Кодекс канонічного права 1983 року давав дієцезіяльному єпископу право позбавляти членства у спільноті такого монастиря будь-яку особу, звинувачену у вищезгаданих серйозних порушеннях, за умови дотримання належної процедури виключення і з підтвердженням остаточного декрету про виключення Апостольським Престолом.
Але у 2022 році Папа Франциск вніс зміну, яка дозволила вищому настоятелю самостійно виключати правопорушника замість дієцезіяльного єпископа. Цей крок широко сприйняли як спробу зміцнити автономію монастиря і владу його настоятеля.
Рескрипт Лева, виданий минулого тижня, не скасовує ці повноваження; натомість передбачає можливість втручання дієцезіяльного єпископа — з дозволу Ватикану, — якщо проблемою є сам настоятель чи настоятелька.
Рескрипт Лева все одно означає, що дієцезіальний єпископ фактично має менше автоматичних повноважень втручатися у справи монастиря, ніж він мав до змін Франциска 2022 року. Насправді це лише спроба вирішити рідкісну, однак гостру проблему: що робити, коли настоятель автономного монастиря сам чинить непослух, заперечує віру або публічно відкидає доктрину Церкви?