Папа Франциск прийняв зречення, подане Главою Сиро-Малабарської Церкви.
Про це він повідомляє в листі до Блаженнішого Джорджа кардинала Аленчеррі, датованому 29 листопада та оприлюдненому 7 грудня 2023 року, передають Новини Ватикану.
В посланні до єрарха, якому в квітні цього року виповнилося 78 років життя, Святіший Отець згадує, насамперед, про те, що минулого року він духовно єднався з ним у відзначенні 50-річчя священства та 25-річчя єпископства, дякуючи за ревне служіння, особливо після того, як 2011 року його було обрано Верховним Архиєпископом Ернакуламсько-Анґамальським, Главою і Отцем Сиро-Малабарської Церкви, відколи вдалося досягти важливих цілей у житті цієї Церкви.
Серед цих важливих досягнень Наступник святого Петра виокремлює поширення юрисдикції цієї Церкви на всю територію Індії, відкриття у Римі резиденції прокуратора, створення єпархій у Австралії, Канаді та Великобританії. Значного поступу досягло вивчення деяких заходів, необхідних для душпастирської опіки над вірними на Арабському півострові, й усе це, «не занедбуючи звичайний перебіг життя Церкви, думаючи разом із синодом про катехитичне й літургійне душпастирство, формування духовенства, супровід молоді, особливо в діаспорі, не забуваючи про діла уважності й служіння найбільш потребуючим і вбогим».
У світлі того, що 2022 року відзначалося 1950 років мученицької смерті святого апостола Томи, який згідно з переданням доніс Христову благовість аж до Індії, де й склав остаточну жертву свого життя, Папа Франциск згадує про те, що «керуючись прикладом святого Томи», Блаженніший Джордж 2019 року, спонукуваний любов’ю до Христа та своєї Церкви, вирішив залишити пастирський провід Сиро-Малабарської Церкви перед обличчям поділів і протестів, які виникли в процесі впорядкування літургійного життя. «Тоді Апостольська Столиця прийняла думку Синоду сиро-малабарських єпископів, який вважав, що це не на часі. Синод, однак, не міг не розпізнати у Вашому проханні серце пастиря, який понад усе ставить єдність і місію Церкви», – пише Святіший Отець, додаючи, що тепер, у світлі ювілеїв священичого та єпископського служіння, як також згаданих здобутків Церкви, він дивиться на повторне зречення «не як на завершення служіння, а як на його сповнення».