Пасха Христова як заклик стати світлом

«Царює пекло над родом людським, але не вічно». Ці слова 6-ї пісні Канону Великої Суботи звучать напередодні Великодня. І, мабуть ще ніколи вони не були настільки повсюдно відчутні в новітній історії, причому, в рівній мірі для віруючих і невіруючих. Ми стали свідками того, як нинішня епідемія фактично «поховала» світ, не тільки фізично, закриваючи людей в обмеженому просторі, але і обриваючи мільярди людських планів , і руйнуючи долі людей. Скільки зустрічей не відбулося, і відносин, що згасли чи навіть не почалися! Скільки людей не отримали або втратили роботу! Хтось не зміг дістатися додому, і знаходиться далеко від своїх близьких або на самоті закритий у маленькій кімнаті. А скільки людей, що, не звикнувши до обмежень і не витримавши відчаю, впадуть в депресію, зійдуть з розуму чи навіть накладуть на себе руки… І зараз, кажучи словами пророка Ісаї, «розширило пекло пожадливість свою і безмірно розкрило свою пащу» (Iс. 5:14), готуючись поглинути людські душі. Ось воно, явне царство пекла, де зникли радість й надія, а на зміну їм прийшли байдужість і розпач, а дні вже не відрізняються один від одного.

Проявили як темряву, так і світло в самій Церкві. Повторення трафаретів, підміна ними реальності і сліпий «послух» зробили багатьох не тільки жертвами, але і перетворили їх в реальних співучасників злочинів. На жаль, ніякі посилання на благочестиві наміри не здатні перетворити беззаконня і зло в добро, як не здатні вони повернути здоров'я і життя людей. Не стануть ці посилання і виправданням і в день Суду: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи! Господи! хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:22). В той же час, здатність самостійно мислити і сумніватися виявилася рятівною для дуже багатьох, захистила їх від зла та допомогла зберегти здоров'я і життя близьких. Микола Бердяєв колись прекрасно визначив смиренність як «розкриття душі для реальності, не самознищення людської волі, а просвітлення і вільне підпорядкування її істині». Неймовірно влучне євангельське визначення!

Нехай же світло Христове проникає в життя кожного з нас – через наші думки і відкриття, обставини і людей, нехай навіть все це здається нам випадковим. Нехай у всіх нас буде достатньо мудрості, щоби помічати це світло і вистачає бажання самим ставати світлом для інших, освітлюючи світ навколо нас, розрізняючи правд від брехні, в якому «одязі» не були вбрані. Нехай кожен день незмінно дарує нам радість і робить нас кращими, допомагаючи виявляти і примножувати наші таланти у даній Богом свободі. І нехай в серці кожного з нас незмінно буде радість про Воскресіння нашого Друга і Спасителя! :)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!