Ідея оголосити анафему Патріарху УПЦ КП Філарету та усунути його від церковної влади у 1992 році походила від майбутнього Глави Російської Православної Церкви Кирила (Гундяєва) - колишнього митрополита Смоленського і Калінінградського.
«Він тоді був головою відділу зовнішніх відносин, працював в тісному контакті з державними органами. Все це було єдине – і держава, і Церква Російська. Ініціативи щодо України виходили від єднання цих двох сил. Патріарх Алексій тільки очолював РПЦ, а рушійною силою, знаряддям дії у тому, що відбувалося, був саме Кирил. І на соборах в 1992 році всі ідеї він подавав: і щоб мене усунути, і Харківський собор провести. І анафема – це його ідея», - каже Патріарх Філарет.
Глава УПЦ КП зізнався, що свого часу особисто брав участь у єпископській хіротонії майбутнього Патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва), не один рік працював з ним пліч-о-пліч. Їхні стосунки зіпсувалися після того, як владика Кирил отримав реальний вплив у Церкві.
«Коли він був призначений у листопаді 1989 р. головою відділу зовнішніх відносин, то став членом Синоду, отримав в руки важелі керівництва Церквою. І я думаю, що саме після цього він став змінювати своє ставлення до мене», - зазначив Патріарх Філарет.
«І коли обрали Алексія Патріархом, він залишився главою відділу і поступово зосередив у своїх руках дуже багато. Думаю, що ще тоді, у 1990 році, він став сприймати мене, як конкурента в керівництві Російською Церквою, у Синоді. І ще тоді став розробляти плани, як мене усунути, бо знав, що мною, як Алексієм, він керувати не зможе», - додав він.
Особисті мотиви владики Кирила усунути митрополита УПЦ Філарета збігалися із інтересами російської держави. На думку глави УПЦ КП, консервативна частина політикуму Росії вважала, що єдність РПЦ і УПЦ - запорука утримування України в полі зору Росії і її майбутньої інтеграції у спільну державу.
«Тоді, у 1991–92 роках, у керівництві Росії були дві лінії – одна на те, що треба Україну відпустити, не опиратися її незалежності, а інша – що треба зберегти все, наскільки можливо, від Радянського Союзу. Першу думку представляв Єльцин, а другу – спецслужби. І через те, що спецслужби з радянського часу мали великий вплив на Московську Патріархію, вони й зійшлися з Кирилом у думці, що мене треба відсторонити від керівництва УПЦ, що це збереже структуру Церкви Російської, як єдиної. Через цю єдину структуру вони думали не тільки впливати у нових республіках, особливо в Україні, але й, якщо можливо, відновити владу Кремля над Україною.
До речі, пізніше, вже на початку 2000-х років, деякі в російські пресі прямо почали казати, що єдність РПЦ в Росії і в Україні – «залог майбутнього приєднання України до Росії», - наголосив Предстоятель Київського Патріархату.