Патріарх УГКЦ Святослав спільно з екзархом Одеським Михайлом Бубнієм та місцевими священнослужителями 22 липня освятив богослужбову каплицю і чернечий дім Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії.
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Владика Михайло Бубній, розповів, що ідея заснування цього монастиря зародилася в контексті реорганізації монашого служіння в УГКЦ.
«Наші монаші спільноти мають свої доми і провінції не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. Я запропонував подумати над реорганізацією своїх монастирів у такий спосіб, щоб там, де служіння певної богопосвяченої спільноти вже виконало свою історичну місію і де довший час немає покликань, натомість є матеріально видиме надбання нерухомості, відчужити його та інвестувати там, де є розвиток нашої Церкви і великі потреби в богопосвячених спільнотах», – зазначив владика.
За словами єпископа, до співпраці було заохочено провінції різних країн, і саме сестри служебниці першими відгукнулися на таку ідею.
«Сестри Служебниці провінції Христа-Царя вирішили продати свій дім у Канаді, щоб купити будинок під монастир тут, у м. Одесі, на південних теренах України, території материнської Церкви, де наша Церква сьогодні активно розвивається, – розповів владика Михаїл і додав: – Дай Боже, щоб ми освячували ще не один подібний монастир».
Патріарх Святослав у своєму слові після освячення монастиря заявив, що значення цієї події стане зрозумілим лише з часом, «з відстані історії».
Звертаючись до сестер з нагоди освячення монастиря, Предстоятель зазначив, що щиро вітає їх «із таким мудрим рішенням, мудрим рухом зокрема сюди, до цього причорноморського краю». «Сьогодні, як ніколи, тут, на цих землях, які бачили і переживали різні сторінки історії, так потрібно вашої присутності, так потрібно, щоби хтось навчив сучасну людину в Одесі вірити в Бога, навчив наново відкрити для себе Його живим, присутнім тут, між нами», – сказав Глава УГКЦ.
На завершення урочистостей сестра Мирослава Яхимець, провінційна настоятелька сестер служебниць в Україні, подякувала Блаженнішому Святославу за благословення і освячення дому. Слова вдячності сестра висловила і преосвященному владиці Михайлу та пані Тоні, яка допомогла знайти цей дім. Проте найбільше вона дякувала Богові. «Якби не Господь, цього б не було, і я вірю, що це – Його задум. Тому насамперед я щиро Йому вдячна».
Довідка:
Сестри служебниці Непорочної Діви Марія (ССНДМ) — найчисленніше чернече жіноче згромадження (понад тисяча сестер-монахинь) Української Греко-Католицької Церкви, засноване в 1892 році василіанином о. Єремією Ломницьким за підтримки пароха села Жужель о. Кирила Селецького. Завдання згромадження: релігійне виховання дітей і шкільної молоді та церковно-харитативна допомога в парафіях (захоронки, сиротинці, школи, лікарні, притулки для похилих віком тощо).
Укладений для сестер-монахинь чернечий устав того ж року схвалив митрополит Сильвестр Сембратович. Перший дім виник у с. Жужелі (тепер Жужеляни) поблизу Сокаля завдяки допомозі місцевого душпастиря Кирила Селецького, 1894 оформився головний монастир у Кристинополі під проводом тамтешніх василіан. Під керівництвом першої сестри-монахині Йосафати Гордашевської, співзасновниці згромадження, жіночі монастирі невдовзі поширилися в Галичині, поміж українською еміграцією в Канаді (1902) і Бразилії (1911) та в Югославії (1906), в Карпатській Україні (1928) й у США (1938).
У 1934 році ССНДМ підлеглі доти єпархіальній владі, були централізовані під головним зарядом з одним чернечим уставом, затвердженим остаточно Пієм XII 1956, і діяли у трьох чернечих провінціях: для Європи, Канади й США з Бразилією. У 1938 мали в Європі 92 доми і 494 сестри та вели захоронки (76, бл. 5000 дітей), сиротинці (15 з 380 сиротами) та 3 народні школи, економію у 4 духовних семінаріях та різноманітну церковно-харитативну працю по парафіях, головно між жіноцтвом.
Радянська влада скасувала ССНДМ в Галичині (1940—1941 і головно по війні) і чимало з них вивезла до концентраційних таборів; така сама доля зустріла їх під комуністичним режимом у Чехословаччині 1950, тільки деякою мірою вони змогли існувати в Польщі (13 осідків) і в Югославії (7).
Головний дім верховної управи є в Римі, по 2 доми у Франції, Англії та Німеччині; за океаном — у Бразилії (43 доми), Канаді (23), США (20) і (з 1965) в Аргентині (4). ССНДМ далі працюють насамперед у парафіяльному шкільництві, мають власні середні й вищі школи для дівчат та дають місійно-катехитичну допомогу священикам по далеко розкинених колоніях.