Як РПЦ готується до переговорів по українській автокефалії зі Вселенським патріархом
Грецькомовний промосковський ресурс «Ромфея» пише, що вони отримали ексклюзивний лист патріарха Сербського Іринея патріарху Вселенському Варфоломію. Як стверджується лист написано на 15 сторінках, що погодьтеся дуже багато для подібного жанру. Ромфея публікує у себе лише деякі витримки, про які я і хочу сказати.
Приводом листа Ромфея називає занепокоєння сербського єпископату щодо єдності Православёя в світлі надання Томосу про автокефалію Україні. Особливе підгоряння (пардон, глибоке обурення) у сербів викликає план визнати Македонську Православну Церкву.
Хто не в курсі – Македонська Православна Церква має такі ж проблеми, що і Київський патріархат. Вони 1967 року проголосили автокефалію, але її ніхто не визнав. Серби навіть наклали анафему не тільки, на духовенство, але й на віруючих. Вони довго чекають визнання і, мабуть, їх доля благополучно вирішиться разом з нами. Так би мовити «пакетом». І дійсно, серби, так само як і росіяни намагаються здійснювати вплив через церкву, у якої залишається не вилікуваний імперський комплекс.
Сербський патріарх говорить, що сучасні держави Україна, Північна Македонія та Чорногорія використовують релігію в політичних інтересах, для побудови національної ідеології (мої ж ви котики). Головне пам’ятати – Сербії та Росії можна базувати свою ідентичність на релігії і через церкву здійснювати гегемонію, а Україні, Північній Македонії та Чорногорії – ні. Це про церкву поза політикою, ага.
Там далі про те, що якщо дадуть Томос – ̶т̶о̶ ̶П̶у̶т̶і̶н̶ ̶н̶а̶п̶а̶д̶е̶ буде катастрофа. Без згоди патріарха Кирила це буде не правильно. Ну і класика – «Не можна легалізувати розкол». На хвилиночку, це говорить патріарх, чия церква отримала свою автокефалію саме через розкол. У 1346 році сербський король Стефан скликав собор і оголосив про автокефалію. Його і новообраного патріарха піддали анафемі, але через 29 років (менше ніж під «анафемою» РПЦ перебуває патріарх Філарет) легалізували. Це про жодного разу не подвійні стандарти в Церкві.
У листі також обґрунтовується, що Україна це внутрішнє діло РПЦ, і, мовляв, нічого Константинополю пхати носа не в свою справу. Також йдеться про те, що, мовляв, всі церкви рівні і бла-бла-бла, і тому Константинополь не може займатися питаннями надання автокефалії частинам Сербської та Руської Церков. Взагалі-то як би може – на що є прямі норми в канонічному праві, яким канонічні церкви так люблять хизуватися.
Далі повторюється теза РПЦ, що нібито за процедурою надання автокефалії було досягнуто консенсусу. Так, консенсус досягнутий, але документ офіційно не прийнятий. Це як парламентський законопроект – фракції домовилися прописати проект так, але від домовленості проект не став законом, оскільки не був прийнятий за встановленою процедурою. Так, що це ще один непрацюючий аргумент.
Там ще є цікаве згадка, що на Синаксисі в Женеві Варфоломій обіцяв не «заходити в Україну». Наскільки я розумію, подібна інформація вперше звучить від офіційної особи. Раніше про розмін України на Всеправославний Собор говорили тільки публіцисти та аналітики. Тепер про це сказав православний патріарх, який, мабуть, сам чув про таку обіцянку.
***
Зрозуміло, що цей лист є черговим антиавтокефальним пугалом зацікавленої сторони. Сербам неприємно втрачати (навіть номінально) Македонію, тому вони підтоплюють за Москву. Але, блін, можна ж було хоча б аргументи нормальні надати, а то все це банальний переказ Алфєєва з Данилевичем.
Більш того, у мене є підстави вважати, що не дуже серби і хотіли аж так прям виступати. Судіть самі. Новина про лист подає промосковська Ромфея. Повністю лист вони не публікують, а могли б, щоб читачі ознайомилися з усім текстом, а не окремими вижимками Ромфеі. Як грецькі проросійські журналісти вміють вибирати самі правильні цитати – ми переконалися на прикладі інтерв’ю з митрополитом Прусським Елпідофором.
По-друге, показне мовчання про даний лист в самій Сербській Церкви. На офіційному сайті патріархії ніякої новини немає. Хоча цей лист від патріарха на прохання членів Синоду СПЦ.
По-третє, не випадково, що історія з листом з’являється напередодні візиту патріарха Кирила на Фанар. Сербський Іриней озвучує позицію Кирила. Вселенському патріархові дають зрозуміти, що церковна Москва не самотня і в неї є тактичні союзники. Чому я впевнений, що це саме така спланована інформаційна операція?
У травні Сербський патріарх Іриней в Москві став лауреатом премії Фонду єдності православних народів. Крім грамоти і̶ ̶б̶е̶с̶п̶л̶а̶т̶н̶о̶й̶ ̶п̶у̶т̶е̶в̶к̶і̶ ̶в̶ ̶С̶і̶б̶і̶р̶ь̶ він отримав ще й солідну фінансову винагороду, розмір якої становить кілька сотень тисяч доларів США. Дідуся банально купили, причому не дорого. Більш того, позиція сербського патріарха не тотожна позиції всіх членів Синоду. Молоде покоління сербського єпископату, яке отримало грецьке богословську освіту, налаштоване цілком собі профанарскі. Адже не випадково, Сербія все ж взяла участь у Всеправославному Соборі, не підтримавши демарш Москви.
З сьогоднішньої публікації Ромфеі ми бачимо максимум того, на що можуть піти Помісні Церкви, коли Вселенський престол видасть Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні. Єдине на що вони будуть здатні – це складати подібні листи, обурюватися і висловлювати глибоку стурбованість. Розкол, яким лякали РПЦ і УПЦ (МП) виявився пшиком.
Так що парафіяни, не переживайте, якщо раптом в стрічці новин побачите новини від СПЖ і їм подібних про те, що серби попередили Вселенського патріарха про загрозу видачі Томосу. Ви тепер будете знати контекст подій.
Так що зрада скасовується. Все буде Томос.
P.S. Сама новина на Ромфеї, мій травневий текст про позицію Сербської Церкви та аналіз Тетяни Деркач про перспективи розколу Православ'я через Томосу.