Чигирин — містечко з великою горою та річкою Тясмин. Нині районний центр на Черкащині колись був першою столицею Української козацької держави — Гетьманщини. Волею долі місто увібрало в себе найяскравіші моменти славних козацьких часів. Їхньою відчайдушністю та молодецтвом просякнуто все — від вершечка Богданової гори й стін фортеці до борщу у тутешніх шинках, де можна недорого та смачно попоїсти
Олеся КОСТЕЦЬКА. — "Хрещатик", 24 квітня 2008 року
Провінційна козацька столиця з татарською назвою
По обидва боки річки Тясмин, за 240 кілометрів на південному сході від Києва, зручно розташувався один із районних центрів Черкаської області — Чигирин. У серці українського козацтва, не беручи, звичайно, не менш знаменитих Суботова, Стецівки, Медведівки, Атаманського парку та Холодного Яру, скупчилися пам’ятки та згадки про гетьманські будні, торжества, турецькі “гостини”.
Своєрідну назву цього провінційного містечка тлумачать по-різному. Розповідають, що Чигирин походить від тюркського “чигир”, тобто шлях, дорога або вихід. За іншими переказами на місці, де перехрещувалися шляхи, була криниця, біля якої висів чигир — дерев’яний черпак для води. Ще є версії, пов’язані з чудодійною, водночас отруйною й цілющою, чигир-травою та з татарином на ім’я Чигир-богатир.
Доїхати до міста Чигир-богатиря можна на авто чи автобусі. 3- 4 години в дорозі, залежно від того, який вид транспорту вам більше до душі, і ось — перша столиця Української козацької держави Гетьманщини. Чигирин любили козацькі воєводи: тут знаходилася резиденція Богдана Хмельницького. Пізніше місто облюбували Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря та Петро Дорошенко. Саме тут народилися універсали, пов’язані зі становленням української державності. “Даний з міста столичного Чигирина” — так візували численні козацькі листи й універсали, що розходилися тоді по всій Україні.
Хранителька спогадів
У центрі міста, мов повноправна господиня, — Замкова гора. У ХVІІ ст. на тезці Замкової гори височіла Чигиринська фортеця. Свого часу вона витримала немало облог та відбила силу-силенну штурмів турків, тож, звісно, й “пом’яли” її добре. Нині у фортеці відреставрували лише невелику частину — бастіон Петра Дорошенка.
Замкова гора — цілий епохальний клондайк. В 1967 році на її вершині встановлено пам’ятник Богдану Хмельницькому. Тож гору ще називають Богдановою. Тут же височіє й важкий кам’яний хрест на честь героїв побоїщ із польсько-шляхетськими та турецькими загарбниками XVI—XVII сторіч.
Уздовж схилу гори тягнуться кам’яні сходи 1912 року й пам’ятний знак — у 1843 та 1845 роках у Чигирині бував Тарас Шевченко. Тут, на гірських схилах, Кобзар творив: ескіз офорту “Дари в Чигирині”, малюнки “Чигирин з Суботівського шляху”, “Чигиринський дівочий монастир”, вірші “Чигирине, Чигирине”, частину поеми “Гайдамаки”, “Свято в Чигирині”.
Біля підніжжя Замкової гори розташувався двоповерховий будинок. Це музей Богдана Хмельницького, де зібрані предмети першої необхідності та розкоші козацьких часів. Музей відтворили у 1995 році за малюнками та кресленнями “Присутственних місць” (повітової управи). У ХVІ — ХVІІ сторіччях тут стояла найдавніша чигиринська церква з козацьким цвинтарем. Нині поряд із музеєм — Каплиця Святої Покрови, в якій перепоховано останки козаків та мешканців міста, які загинули під час набігів турків і татар у ХVІІ сторіччі.
Вхід до музею Хмельницького — 3 гривні для дорослих, для дітей — 1, 50 грн. Майте на увазі, що в п’ятницю він працює до 16.00, а в суботу та неділю — до 15.00. Окрім цього, в екскурсію по заповіднику входять відвідини Замкової гори, Суботова та відкритої території Холодного Яру. Для групи екскурсія на кожен об’єкт — 20 грн.
Також у Чигирині нині діє Свято-Троїцький жіночий монастир. З кінця XVI ст. це була одна з найвідоміших обителей Правобережної України. З 1658 до 1675 рр. у Чигиринському монастирі перебували київські митрополити Діонісій Балабан та Йосип Нелюбович-Тукальський. Цікаво, що у монастирських стінах у різний час були дитяча трудова колонія, згодом — комуна та колгосп ім. Леніна.
Ретро під солом’яною стріхою
У провінційному тихому Чигирині й просто відпочивають від “суєти суєт” та дихають чистим повітрям, з яким у мегаполісі проблеми. Зупинитися можна у готелі “Чигирин” — зазвичай невеличкі районні центри з давньою історією пишаються своїм минулим, тож і готелі називають на свою честь. “Чигирин” знаходиться у центрі, біля підніжжя Замкової гори. Номери пропонують від економ-класу до люксів, й від 25 грн за добу. Спробувати тутешню кухню можна в ресторані “Тясмин”. Та для повноти відчуттів після побаченого під час екскурсій варто відвідати шиночок чи корчму — тут явно витає козацький дух.
На південному заході на в’їзді до міста є корчма “У пані Тетяни” з доволі демократичними цінами. За 40 грн тут можна добре попоїсти. У корчмі справжніх козаків, як і годиться (а потрапивши сюди, ними почуваєш себе мимоволі), пригощають сивухою. Під солом’яною стріхою — на терасі чи всередині — у великих тарелях подають борщ і вухаті вареники. Перехилити чарчину-дві можна і в хаті-ресторані (дивне, але заманливе поєднання) “У пані Олі”, що в Суботові. Власне, стилізовані ресторани давньої доби є у всьому Чигирині, кількість яких щороку збільшується. На власний смак пропонують обрати шинок, кузню, вбогу хату вдови чи розкішну оселю власника хутора.