Церква у Підлісках - напевно, єдиний в Україні дерев'яний храм, де знаходиться старовинний орган (ще один орган є в костелі у Ковелі, але той не є старовинним). Інструмент, що зберігається у церкві в Підлісках, був виготовлений наприкінці XIX ст. майстром Яном Грохольським із Старого Сонча.
с. Підліски (до 1950-х років - Нягрин), Долинський р-н, Івано-Франківська область. Церква Введення Пресв. Діви Марії, 1864
Автор усіх фото на цій сторінці - Сергій Каліберда, www.organy.lviv.ua
Орган залишили на збереження у місцевій церкві німці-колоністи, коли мусили покинути село 1939 року, напередодні Другої світової війни. Зрозуміло, що вони вже сюди не повернулися.
Свою статтю про церкву в Підлісках надав дослідник органів в Україні, Сергій Каліберда (Львів), автор сайту www.organy.lviv.ua
Про Волохів (Румунів) в галицьких Карпатах не згадують ані літописи, ані хроніки, ані інші писані джерела. Між тим, в назвах хребтів, верхів, полонин, потоків, румунське походження їх назв не підлягає ніякому сумніву. Попадаються й села з румунськими назвами. Одне із таких сіл - Нягрин Долинського району, яке у 1950-х роках було переіменоване у Підліски. Перша згадка про село датується 1602 роком, тож село має давню історію, якій більше 400 років! Вже давно в селі немає нікого, хто вживав би або хоч розумів румунську мову, зате місцеві мешканці добре пам'ятають німецьких колоністів, які проживали в селі до 1939 року. Залишаючи село напередодні другої світової війни, в пам'ять про своє перебування, німці подарували церковній громаді орган-позитив. Німці були чи то католики, чи протестанти (лютерани) — зараз встановити важко — але орган залишили прихожанам православної церкви, сподіваючись на догляд та збереження, хоч знали, що орган у практиці православного богослужіння не використовується. Невеличка дерев'яна православна церква в цьому селі була збудована у 1864 році. Місце для церкви нічим не виділяється серед маєтків навколо сусідніх хат. Напевно, у давнину хтось із місцевих жителів виділив ділянку землі із своїх моргів.
Орган-позитив мав шість регістрів, один мануал, ручний міх підкачували в процесі гри. Коли у 1990-х роках його відновили, то оригінально вирішили проблему підкачки: у приміщенні дзвіниці облаштували компресор і протягнули від нього повітряний канал. Але після заміни старої дзвіниці на нову компресор демонтували, і тепер, на превеликий жаль, орган не діє.
Цей орган був виготовлений наприкінці XIX століття Яном Грохольським із Сторого Сонча. У деяких джерелах цей органобудівник ідентифікується з Яном Гроховським із того ж Старого Сонча в Краківському воєводстві, а часом із Нового Сонча — напевно, він міняв місце свого перебування. Відомо, що у 1880 році він збудував орган для бернардинського костьолу св. Барбари в місті Тарнув, а в 1902 році - для костьолу Вознесіння Найсвятішої Діви Марії у м. Серпц Варшавського воєводства.
Орган-позитив в селі Нягрин мав шість регістрів, один мануал. Ручний міх забезпечував невеликий обсяг повітря, тому його потрібно було підкачувати у разі тривалої гри. Міх містився у нижній частині корпуса, педалі не було. Клавіатура на 54 клавіші ( від С до f''") знаходилась на лівій стороні корпуса. На зовнішній стороні проспекта розміщені металеві труби, зовнішньо орган прикрашений дуже скромно.
Мирон Кизим, один з братів, які власними руками відремонтували орган у 1990-х роках, і пономар Степан Шутка біля входу до церкви
Література:
1. Мирон Кордуба. Земля свідком минулого. Журнал "Історія української географії". Збірник конференції у Тернополі, 2007.
2. Jerzy Golos. The Polish Organ. Vol.1: The Instrument and its History. Sutkowski Edition, Warsaw, 2001, p 192.
3. Jergy Mizgalski. Organisci i organmistrze polscy in Prace Naukove Muzykologii UM - (Polish organists and organ-builders. Academic Works of the Institute of Musicology, University of Warsaw). Warsaw, 1961, p.99.