Село Вислобоки, розташоване менш як за 20 кілометрів від Львова на автодорозі, що прямує до Луцька, є певною загадкою для краєзнавців. Невідомі ні час його заснування, ні походження доволі оригінальної назви. Натомість майже точно відома дата зведення місцевої церкви Непорочного зачаття Святої Богородиці – 1762 або 1763 рік.
Віршований напис- панегірик над південними дверима храму засвідчує, що цю церкву, першу у Вислобоках, збудував в дарунок своїй дружині місцевий дідич Казимир Правдич, за сприяння митрополита Лева Шептицького.
У тому, що церква виявилася першою у селі, немає нічого дивного. На той час Вислобоки були скорше невеличким хутором, в якому було лише 12 дворів. Та й зараз село не може похвалитися густонаселеністю – за останнім переписом в ньому мешкало менше 400 осіб. Втім, навіть при таких скромних масштабах, Вислобоки мають ким пишатися з місцевих уродженців. Саме тут народився Василь Щурат – український педагог, літературознавець, поет і перекладач, голова Наукового товариства імені Шевченка у 1915-1923 роках, перший ректор Львівського таємного університету.
Не меншою гордістю місцевих мешканців є й вже згадана церква Непорочного зачаття Святої Богородиці. Річ навіть не у тім, що вона є пам’яткою архітектури національного значення. Найбільше багатство церкви – розписи її стін та іконостасу, виконані ще у часи побудови храму. Адже збережених давних стінописів на наших теренах не так уже й багато.
Сам храм тризрубний та однобанний. Над головним фасадом розміщено кругле вікно, на бічних фасадах – прямокутні. Кількість вікон на бічних фасадах асиметрична: з північного боку їх два, з південного – три.
Церква в основному зберегла свій первісний вигляд, зазнавши деяких змін лише на переломі ХІХ-ХХ століть. У 1896 році гонтове покриття дахів замінили бляшаним. А ще за кілька років, у 1900-му, до церкви було добудовано бабинець, про що свідчить напис на одвірку західних дверей. Майже сто років бабинець мав вигляд простої конструкції з дерев’яних брусів, і лише у 1991-му добудовану частину храму розфарбували.
Уже згадані розписи вкривають стіни нави і вівтаря храму. Нижній ярус стінопису нави представляє сюжети «Стрітення» (південна стіна), «Благовіщення» (над аркою, що веде в бабинець), «Поклоніння волхвів», «Хрещення» (північна стіна). На другому ярусі на восьми гранях церковної бані розміщено п’ятнадцять сцен Страстей Христових; на третьому на восьми гранях верху бані — «Воскресіння», «Вознесіння Христа» та «Вознесіння Богородиці». На стінах вівтаря — «Жертвоприношення Адама», «Покаяння Магдалини», «Покаяння апостола Петра», а також зображення ангельського собору, святителів і святих.
Вислобоцькі розписи вирізняються теплими кольорами й площинним декоративним письмом, а за технічними прийомами вони близькі до народного живопису на склі, характерного для кінця XVIII століття на території українських Карпат.
Нижній ярус іконостасу, різьблений і золочений, також походить з другої половини XVIII століття.
Поруч з церквою стоїть невеличка дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця, збудована у 1894 році. Колись у ній був величавий дзвін, який зняли у радянські часи. За місцевою легендою, він слугував захистом від негоди і громовиці. Кажуть, що після удару у дзвін хмари ніби роздвоювалися і обходили село стороною.
Неподалік від церкви, на місцевому цвинтарі, стоїть також капличка зі статуєю Діви Марії. Статую поставили на честь скасування панщини, про що свідчить дата, написана на постаменті – 3 травня 1848 року.
До другої світової статуя Богородиці стояла у іншому місці, біля дороги. Коли комуністична влада хотіла її знищити, місцеві мешканці перенесли пам’ятку на територію сільського цвинтаря. Пізніше для неї збудували нову капличку.
У радянські часи храм, який підпорядкували російській православній церкві, певний час залишався діючим, але у 1962 році її було зачинено, і лише напередодні української Незалежності повернуто вірянам. 1989 року церкву Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці знову урочисто посвятили.
Використано світлини проекту «Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина»
Як добратись зі Львова
Автобусом
Їхати будь-яким автобусом в напрямку на Кам’янку-Бузьку. Автобуси відправляються з АС-2 (вул.Б.Хмельницького) з середнім інтервалом 15-20 хв.
Автомобілем
Їхати автодорогою Львів-Луцьк. Відстань – 18 км.