Побачив світ англомовний фільм про переслідування священиків УГКЦ в окупованому Мелітополі
Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці Українського католицького університету.
Отець Олександр Богомаз – священик УГКЦ у Мелітополі, був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці в місті та душпастирем ще трьох парафій у навколишніх селах. 1 грудня 2022 р. окупаційна влада його депортувала, а парафію УГКЦ фактично «закрила».
З початком повномасштабної війни отець Сашко, як його називали в Мелітополі, вирішив залишитися з разом з отцем Петром Креніцьким з людьми, які не могли виїхати з окупованого міста. «Тут так багато людей, які просили сповіді, Святого Причастя, вінчання, хрестин, – хто буде їм служити, якщо мене тут не буде? – відповідав він. – Три роки я був сотрудником отця Петра Креніцького – дуже багато перейняв від нього і дуже йому за це вдячний. Отець Петро за 10 років свого служіння у Мелітополі заснував багато парафій».
Отець Петро розповів, що коли прибув до Мелітополя, то дуже боявся та хвилювався, бо знав, що якщо місто потрапить під окупацію – церкву закриють і будуть репресії.
«З самого початку війни в селах не було ліків, хліба. Тож я зголосився допомогти. Я завантажив мініавтобус хлібом і почав розвозити його туди, де він був потрібен. На контрольно-пропускному пункті російські солдати називали мене “священик, який пахне хлібом”. Іноді на контрольно-пропускних пунктах вони могли знущатися, принижувати, погрожувати. Через тиждень після окупації почалися репресії», – розповідає о. Петро Криницький.
«Бути українцем-католиком на окупованій Росією території, безумовно, небезпечно. Царський режим у XVIII і XIX століттях, радянський режим у XX столітті, а тепер Путін у XXI столітті забороняють нашу Церкву і фактично знищують її. Вона змушена піти в підпілля, в катакомби», – підсумовує митрополит Борис Ґудзяк.
