Ми зібрались разом, любі брати у Христі, Предстоятелі та ієрархи Святих Православних Церков, державні та церковні провідники цієї великої та Богом береженої української нації, в духовній та святковій атмосфері, радіючи присутністю один одного і святкуючи 1020 річницю входження великого українського народу в Сопричастя Святих через Таїнство Хрещення.
Ваша Величносте, пане Президенте,
Ваші Блаженства, улюблені брати
Високопреосвященний Митрополите Київський Володимире,
Високопреосвященні владики,
Ваші Величності, Шановні Члени Організаційного Комітету зі Святкувань,
Любі друзі,
Є дуже доречним на цьому зібранні промовити з глибини нашого серця слова Псалмоспівця: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!» (Псалом 132, 1).
Ми зібрались разом, любі брати у Христі, Предстоятелі та ієрархи Святих Православних Церков, державні та церковні провідники цієї великої та Богом береженої української нації, в духовній та святковій атмосфері, радіючи присутністю один одного і святкуючи 1020 річницю входження великого українського народу в Сопричастя Святих через Таїнство Хрещення.
Це справді великий ювілей і значний відрізок часу! «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, Світло засяє над ними!» (Ісая 9.1; Матвій 4.16): Світло істинне, Христос, Єдиний, хто має владу сказати: «Я Світло для світу» (Іван 8.12). Люди Київської Русі, української нації, були просвічені, отримали світло істинного знання і стали дітьми світла, «просвіченими дітьми Церкви». Цей народ охрестився і зодягнувся у Христа (до Галатів 3.27), став органічним членом вічно живого і пресвятого Боголюдського Тіла Христа, приніс примножений плід освячення у Христі. Подарував Церкві безліч Святих: мучеників, отців, подвижників, сповідників, ієрархів, учителів, які зростали в дусі благочестя. Тому це святкування є справді великим і велика похвала і привітання людям, які працювали над його організацією.
Є правдою, дорогі друзі, що ворог нашого спасіння був і залишається заздрісним та намагається перешкодити славним ділам Церкви у всьому світі. І Україна не стала винятком. У цій країні, той, хто ненавидить всяке добро, посіяв зерна розділення та розбрату, знаючи що це не руйнує саме ім’я Церкви, але знищує її з середини. Однак, ми не повинні дозволяти цьому ворогу досягати своєї руйнівної мети. Всі присутні тут пильні Пастирі людей, разом з іншими церковними лідерами світу і особливо з Константинопольською Церквою Матір’ю, від якої Україна прийняла просвітлення, євангелізацію, освячення та хрещення, від якої Церква в Україні прийняла церковну ієрархію, зобов’язані зі страхом Божим брати на себе – і ми безперечно візьмемо – відповідальність. Разом з керівництвом держави та урядом ми повинні покласти кінець розділенням і розколам, які ненависні Богу і які розривають цільний хітон Христовий, ранять Його Боголюдське Тіло, вдруге розпинають Христа, виганяють Утішителя, а також вносять розбрат в суспільне життя України. Ми не маємо ніякого страху, оскільки місце боягузів це: «в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!» (Об’явлення 21.8) Замість страху ми маємо відвагу в Силі Божій та святе бажання працювати тут і по всьому світу, для спасіння пастирів та їх пастви.
Ваша Величносте, пане Президенте, сьогодні перед вечірнею ми освятили нові дзвони Святої Софії, а увійшовши до цієї історичної та величної церкви, ми освятили нові Царські ворота Святого Вівтаря. Ми маємо надію та молимось за те, щоб ці освячені дзвони вже у найближчому часі голосно несли радісну звістку про повне примирення ВСІХ дітей Святої Церкви в Україні, а освячені ворота широко відкрились, щоби вмістити усіх людей, які об’єднані щирою любов’ю, приступають до Святої Євхаристії, як учасники Божественних Таїнств, щоб вони могли з єдністю у вірі (Св. Ігнатій, Лист до Ефесян) єдиним серцем та єдиними устами приносити безкровну жертву Єдиному Богові, «за мир і спокій в усьому світі та за єдність всіх Божих Церков, за спасіння і освячення» Христолюбивого і достойного українського народу.
Пане Президенте, з глибини серця і від імені всіх тут присутніх, ми висловлюємо подяку Вашій Величності за тепле прийняття, любов та благородну гостинність, а також за цю прекрасну вечерю. Це похвала за Вашу заповзятість та синівське приємне Богові бажання бачити всіх благочестивих православних християн України об’єднаними у міцному духовному союзі для слави Божої. Ми запевняємо Вас, що зробимо все можливе, з побожною обережністю, належною мудрістю і в силі Святого Духа, щоб це стало реальністю. Ми також запевняємо Вас, що молитви всіх ієрархів, які тут присутні, так само, як і нашої Смиренності, завжди супроводжуватимуть Вас у виконанні Ваших високих обов’язків, як вірного сина Церкви. Щоб не забирати надто багато Вашого часу, ми підіймаємо цей тост за Ваше здоров’я та на довгі роки життя, Пане Президенте, а також за добробут та поступ любого нам побожного українського народу.
Многая літа!