Ніколи не забуваймо піднести вдячність – подумки, словами, почуттями, вчинками.
Про це написав у Фейсбук очільник ПЦУ Митрополит Епіфаній.
"Вдячність – велика благородна чеснота. Які б складні обставини не були в житті людини, через вдячність ми вчимося помічати всі ті добрі діяння, що стаються з Божої милості. Жодна чеснота не наближає людину до Господа так, як щиросердна подяка. Тому серед щоденних турбот знайдімо час, щоби взяти участь у Таїнстві Євхаристії – це найкращий спосіб засвідчити Богу нашу любов до Нього. Адже під час Євхаристії, що з грецької мови означає «подяка» (грец. ευχαριστία – подяка), ми не тільки дякуємо Господу, а й самі отримуємо великі блага для душі, зокрема зміцнюємо зв'язок з Богом, Який є Джерелом істинної Любові.
Церква навчає: приймаючи Святе Причастя, людина входить у єднання з Ісусом Христом. Пречистим Тілом Своїм і Святою Своєю Кров’ю (під виглядом хліба і вина) Син Божий не лише перебуває в нас, але й таємничо живить ними віруючих. Приступаючи до Євхаристії, ми уподібнюємося до святих апостолів, зібраних на Тайну вечерю, де Господь встановив це Святе Таїнство. Але ще до цього Христові учні чули слова свого Вчителя: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6: 54 – 56).
Відтак, Таїнство подяки стає і Таїнством спасіння, яке наближає людину до Царства Небесного. Сила вдячності може зцілити душевні рани людини, звільнити від тривожних помислів і страждань, а також освітити душу радістю. Проте справжня подяка – це не лише вміння сказати «спасибі», а передусім щире переживання вдячності, яку можна виразити добрим помислом, у молитві чи добрим діянням. Кожен день ми маємо нагоду подякувати ближньому за отриманий життєвий досвід, а також Творцю – за безмежну любов до нас і невтомність прощення. «Коли Бог бачить когось вдячним за попереднє, то посилає йому ще більші дари. Стараймося, отже, і ми приносити Богові посильну вдячність за добро, нам дане, щоб удостоїтись ще більшого», – зауважив святий Іоан Золотоустий.
Тож ніколи не забуваймо піднести вдячність – подумки, словами, почуттями, вчинками – Богові за всі Його ласки і щедроти. Висловлюючи подяку ближньому, ми виражаємо шану гідності людської особи. Адже вдячність є не тільки елементом етикету та ввічливості, а, насамперед, виявом щирих намірів та сердечної доброзичливості до іншої людини. Подякуймо Всевишньому і одне одному за все, подаруймо ближнім частинку добра і любові!"