15 грудня Православна церква України відзначатиме другу річницю створення. 2018-го її офіційно затвердили на об'єднавчому соборі православних Церков у Києві. Настоятелем обрали Митрополита Епіфанія, 41 рік.
Джерело: Gazeta.ua
Автокефалію ПЦУ визнали Олександрійська, Константинопольська, Кіпрська та Грецька православні церкви. Російська, Білоруська й Сербська відмовили у підтримці.
— Показник визнання на сьогодні хороший. Особливо в умовах активного протистояння Росії. Будь-якими методами блокує все, що може позитивно вплинути на нашу церкву, — каже релігієзнавець Дмитро Горєвой. — Процес визнання тривалий. Не варто чекати частих позитивних заяв. Якщо взяти за приклад визнання Російської церкви наприкінці XVI століття, то Олександрійська підтримала її лише за три роки. Нас — через рік. Тоді Росії не треба було визнання від інших, яке вона вимагає від ПЦУ. Спекулює тим, що якщо хтось нас не підтримає — не можемо говорити про справжню канонічність. Та офіційне визнання — це просте встановлення дипломатичних відносин.
Російська Церква має майже 12 тис. релігійних організацій в Україні. ПЦУ — удвічі менше. З часу заснування до неї приєдналися майже 600 парафій РПЦ в Україні.
— Перехід до української церкви сповільнює пандемія коронавірусу, — говорить Горєвой. — Релігійне життя не таке активне, як торік. У храмах мало людей або взагалі немає.
Впливає на переходи Російська Церква. Її представники діють на упередження, а інколи на відкликання рішень парафій. Переконують священників повернутися, обіцяють фінансову підтримку. РПЦ працює в юридичній сфері. Коли громада вирішує перейти — подають позови на людей, чиновників облдержадміністрацій, які зареєстрували процес. Тоді церкви часто опечатують як предмет суперечки. Інші громади це бачать і відмовляються щось змінювати, аби не втратити можливості відвідувати храм.