Свято Покрови Пресвятої Богородиці більшість Православних і Греко-Католицьких Церков світу святкують 1 жовтня. Деякі Церкви, зокрема, греки, мають свою традицію святкування Покрови.
Це свято – одне з найбільш шанованих в Україні, чи не з часів прийняття християнства. Водночас в Грецькій Церкві, звідки походить, воно було забуте майже тисячоліття.
Участь наша в створенні свята була скоріше випадковою, оповитою легендами і полягала вона в поразці слов’янського язичницького війська під час спроби штурму Царгорода у 866 (за іншою версією у 860) році. Поразка ця сталась на водах біля «Богородичної» Влахернської церкви, а тому Константинопольський Патріярх Фотій пов’язав порятунок Константинополя з Богородицею, яка ніби любляча Матір огорнула Константинопіль, покриваючи та захищаючи його. Цей образ «Покрову-захисту» пов’язувався не тільки з самою Божою Матір’ю, але й присутністю у Влахернській церкві її ризи. Подія порятунку сама по собі не спричинила появу свята «Покрови», але поширила уявлення про Влахернську церкву як місце, де можна знайти прихисток під Покровом Ризи Богородиці.
Свято ж Покрови запроваджує, за однією з найвірогідніших версій, Константинопільский Патріярх Євтимій на початку Х століття. Сталось це в часи, коли Візантійська імперія зазнавала дошкульних воєнних поразок, однією з яких став напад русів під проводом князя Олега на Царгород у 907 році. Імператору Леву Мудрому довелось відкупитись від Олега, опис чого маємо в "Повісті врем'яних літ".
Причину дошкульних воєнних принижень містяни пов’язували і з самим імператором, а точніше з тим, що, мовляв, Бог відвернувся від краю через неблагочестиву поведінку Лева, що поховавши трьох дружин, взяв четвертий церковний шлюб. За тодішніми церковними правилами четвертий шлюб був заборонений, а тому, щоб досягти своєї цілі, імператор навіть скинув з уряду гарячого противника шлюбу – Патріарха Миколу та поставив на його місце Євтимія, який шлюб затвердив.
В ці буремні часи почала ширитись чутка, що міський юродивий на ім’я Андрій на одному з молитовних чувань у Влахернській церкві побачив Божу Матір, яка зі сльозами ввійшла у церкву в супроводі Йоана Богослова, Йоана Предтечі та багатьох святих і, підійшовши до вівтаря, усильно молилась за народ та простягла над ним свій омофор.
Поголос про це видіння ширився і увагу на нього звернув Патріярх Євтимій, який в пам'ять про це видіння та те, що Богородиця не полишає свого народу, і запровадив окреме церковне свято Покрову Пресвятої Богородиці. Бачити торжественне святкування нового царгородського свята могли й русичі, які після повторної облоги Царгороду в 911 році уклали мирний договір з імператором та направили до міста власну делегацію.
Після смерті імператора Лева та повернення на патріяршество Миколи в 912 році нововведений празник перестають святкувати з пишнотою і невдовзі він занепадає, а згадки про нього у візантійців зникають. Але встигає це свято прийняти від Царгороду церква Болгарська, а від них вже й Русь.
Детальніше про свято, його іконографію і літургійні традиції читайте:
Покрова Богородиці: свято, до створення якого ми долучилися і яке зберегли
Вага цього свята на Русі більшала, як виглядає, поступово. З доби після монгольської навали, кінця XIII-XIV століть, маємо численні свідчення про святкування празника Покрову. А до XVII століття свято це починають пов'язувати в українських переданнях з опікою Богородиці під час монгольської навали. В контексті Покрову Богородиці як військового заступництва стало це свято важливим і для козацтва: на Січі була Покровська церква і в день Покрову Богородиці було прийнято влаштовувати козацьку Раду. Традиція продовжилася аж до ХХ ст. Українська Повстанська Армія у 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.
Сьогодні також в Україні відзначають свято Захисника і Захисниці України. Воно було встановлене у 2014 році як День захисника Вітчизни. З 2015 року вже є державним святом і неробочим днем. У серпні 2021 року свято було перейменовано на «День захисників і захисниць України».