У Тернопільській обласній раді 2 лютого відбулася зустріч голови Тернопільської обласної ради Михайла Головка з представниками Провінції Найсвятішого Спасителя отців-василіян в Україні о. Іваном Школиком ЧСВВ протоігуменом та Йосифом Кралькою ЧСВВ радником протоігумена.
Про це йдеться на Фейсбук-сторінці Василіанської Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні.
Учасники зустрічі обговорили питання приналежності культурно-релігійного паломницького центру Почаївської Свято-Успенської лаври. Отці висловили позицію Василіянського чину, згідно з якою ченці монастиря добровільно прийняли єдність із Римом і з 1712 по 1831 рік святиня належала до Унійної Греко-Католицької Церкви та була осідком головного настоятеля Чину – Протоархимандрита, а до іншої конфесії була переведена насильно.
Протоігумен передав листа Блаженнішого Святослава про повернення святині в лоно Української Греко-Католицької Церкви.
Ченці-василіяни вважають святиню осередком пробудження ідентичності нашого народу, символом відродження української Церкви.
Отці зазначили, що розквіт святині припав саме на період ХVІІІ-ХІХ століття: побудовано величавий Успенський Собор, окремо були зведені будівлі – храм Іова Почаївського, корпуси монастиря, архиєрейський дім. Відома Почаївська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в 1773 році була коронована Папою Климентом XIV, а в монастирській друкарні у той час, ще раніше, ніж «Енеїда» Івана Котляревського, видавалася література розмовною українською мовою.
Як зазначалося, українському народу та Церквам в Україні потрібно шукати те, що нас об’єднує, а не розділяє, дбаючи про торжество справедливості. Було б доцільним денонсувати договір про оренду заповідника із теперішнім орендатором, укладений на термін до 2054 року та повернути будівлі святині законним власникам – тим, котрі зводили споруди та надали головний імпульс розвитку монастиря. Саме таким бачать духовні представники розв’язання проблеми навколо лаври.
Взявши до уваги офіційну думку УГКЦ щодо цієї проблеми, голова Тернопільської обласної ради зазначив, що найпершим завданням вважає необхідність заборонити Московський Патріархат в Україні, який діє як філія ворожої політичної системи та спецслужб, вигнати п’яту колону, подолати передовсім духовного ворога – причину розбрату. А тоді держава, через відповідні міністерства, в діалозі із суспільством, визначить, яку саме власність повертати якій конфесії, щоб задовольнити правду і справедливість.