В Києві 26 червня прочитав лекцію відомий соціолог релігії В’ячеслав Карпов. Тема його доповіді – «Православ'я в протестантській та пост-протестантській Америці: зустрічі, взаємодії і трансформації». Виступ науковця відбувся в рамках XVI Міжнародної молодіжної літньої релігієзнавчої школи «Протестантизм: від Реформації до сьогодні». Захід присвячено 500 – річчю Реформації.
В Києві 26 червня прочитав лекцію відомий соціолог релігії В’ячеслав Карпов. Тема його доповіді – «Православ'я в протестантській та пост-протестантській Америці: зустрічі, взаємодії і трансформації». Виступ науковця відбувся в рамках XVI Міжнародної молодіжної літньої релігієзнавчої школи «Протестантизм: від Реформації до сьогодні». Захід присвячено 500 – річчю Реформації.
Виступаючи перед майбутніми дослідниками, професор Карпов розповів про історію формування протестантської Америки. Релігійні меншини, втікаючи від переслідувань з європейського континенту, перш за все з Англії, Німеччини та Голландії, створювали нові поселення в північній Америці. Маючи трагічний досвід невизнання з боку влади, вони запроваджували унікальну, неконфесійну модель державного управління. В адмініструванні за дужки виносились всі внутрішні особливості та суперечки, лишаючи в якості базових лише ті принципи, які об’єднують усіх. На початку це були 10 християнських заповідей. Однак пізніше, з розвитком секулярних тенденцій, ці принципи перетворилися з релігійних на світські. Згодом це виокремилося в першу поправку до Конституції США, яка забороняє встановлення державної релігії, водночас проголошуючи повну релігійну свободу.
Відповідний протестантський плюралізм відіграв дуже важливу роль у формуванні тієї моделі державно-конфесійних стосунків, що склалася в США. Там, окремі парафії входять до складу конгрегацій. Причому, що останні є добровільними об’єднаннями громад. Ця модель дуже схожа з українськими реаліями. Де юридично кожна громада є автономною та добровільно входить до складу тієї чи іншої конфесії.
Важливо, що якщо парафія раптом хоче змінити конгрегацію, то вона може це зробити самостійно, за умови добровільної згоди більшості членів громади. Подібна автономія парафій вплинула і на самосвідомість віруючих. Відтак вони відчули, що мають певні повноваження, а отже і несуть відповідальність. Це стало поштовхом до активної соціальної та благодійної діяльності.
Науковець також розповів про концепт «вікарної релігійності». Це опис релігійної свідомості та поведінки, коли для повноцінного релігійного життя необхідна єрархія та «релігійні професіонали» (священики), а участь віруючих не є визначною чи обов’язковою. Американський протестантизм являє собою мінімально вікарну релігію.
До початку ХХ ст. протестантизм в Америці культурно домінував. Однак, після двох хвиль еміграції з Центральної, Південної та Східної Європи, збільшилася частка католиків і православних. Також на цей час припадає епоха індустріалізації, яка розмиває традиційну ідентичність американського маленького міста і створює нові реалії промислових мегаполісів.
Професор Карпов пояснив як на виклики секуляризації відповідали різні американські деномінації. Так, були фундаменталісти, які повністю відкидали тенденції зменшення ролі і впливу релігії, йдучи на конфлікт зі світським суспільством. Соціолог також розповів, що була і інакша реакція. Так в середині минулого століття постав новий феномен – євангелічний рух. Християни перестали замикатися в своїх парафіях і активно виходили «в світ». Розвивається широка місіонерська діяльність, починається, за висловом Хантера, «окопна війна за “слабку гегемонію”».
Таким чином, нині в США паралельно існує дві Америки: протестантська і пост-протестантська. Перша є консервативною та знаходиться в селах і невеличких містах центральної частини країни. Друга ж населяє мегаполіси вздовж обох узбереж США.
Щодо православ’я, то ця релігія не є історичною для Америки. Виключенням може слугувати лише Аляска, де існувала православна місія ще до її входження до складу США. Сучасний розвиток східного християнства відбувається завдяки імміграції. Хоча останнім часом важливим джерелом збільшення кількості православних в Америці стало релігійне навернення, причому в переважній більшості з місцевого протестантського середовища. Це приводить до того, що до православ’я привносяться традиції, характерні для Америки. Так, наприклад, в парафіях з більшістю місцевих навернених, участь у релігійному житті набагато більша, ніж в храмах російської чи грецької юрисдикції. Соціолог стверджує, що відвідуваність храмів вірними Православної Церкви в Америці (ПЦА) майже однакова з показниками у греко-католиків в Галичині. В той час, як у діаспорських церквах, де високо ціниться етнічна приналежність, участь приблизно така ж сама, як і в Східній Україні.
Детально ознайомитись з відвідуваністю церков та іншими характеристиками українських віруючих можна на сайті РІСУ.
Примітно, що богословський та літургічний консерватизм православ’я американцями не переноситься у соціально-політичну сферу. Автор це пояснює тим, що основна частка православних жила в промислових містах східного узбережжя, де була популярною ліво-ліберальна ідеологія.
Основними ж факторами, які сформували американський тип православ’я є вплив навернених віруючих з протестантизму та конгрегаційна модель відносин між державою і Церквою. Таким чином в самих США існують два різновиди східного християнства: це православ’я в Америці (представлено етнічними громадами іммігрантів) та американське православ’я (представлене помісною Православною Церквою Америки).
Довідка. Професор В’ячеслав Карпов – соціолог релігії університету Західного Мічігану. Спеціалізується на вивченні теорій десекуляризації. Є автором низки наукових публікацій на цю тему. Займається порівняльною соціологією релігії.
Дмитро ГОРЄВОЙ