Сьогодні, 5 листопада, Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій відзначає свій день народження. Єрарху РПЦ виповнилося 80 років.
«Главком» розповідає про біографію митрополита та церковну кар’єру.
Митрополит Онуфрій народився 5 листопада 1944 року в родині священика в селі Коритне (нині Вижницький район, Чернівецька область). У 1962-1964 роках навчався в Чернівецькому технічному училищі, після чого працював у будівельних організаціях у Чернівцях.
У 1966 році Предстоятель УПЦ МП вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету. Згодом у 1969 році, після завершення третього курсу, перейшов до Московської духовної семінарії. ЇЇ він закінчив у 1972 році. У 1988 році він закінчив Московську духовну академію та отримав ступінь кандидата богослов'я, захистивши дисертацію на тему «Пастирське служіння преподобного Іова, ігумена Почаївського».
З 1970 року протягом 18 років Онуфрій був братом Троїце-Сергієвої Лаври, де виконував різні послухи (співав на криласі, стояв за свічковим ящиком, був келейником намісника) та одночасно навчався. 18 березня 1971 року його постригли в чернецтво з іменем Онуфрій на честь преподобного Онуфрія Великого.
20 червня 1971 року Предстоятеля УПЦ МП було висвячено в єродиякона, а 29 травня 1972 року – в єромонаха. У 1980 році він був піднесений до сану ігумена. Згодом у 1984 році митрополит Онуфрій був призначений настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського подвір'я в селі Лукино на Росії. Вже в 1985 році – благочинним Свято-Троїце-Сергієвої лаври. На Різдво 1986 року отримав сан архимандрита.
З липня 1988 по листопад 1990 року Онуфрій служив намісником Почаївської лаври. 24 листопада 1990 року Священний Синод УПЦ МП призначив його єпископом Чернівецьким і Буковинським. Його наречення відбулося 8 грудня, а наступного дня був хіротонізований у Володимирському соборі Києва.
22 січня 1992 року Онуфрій відмовився підписати звернення архиєрейської наради УПЦ МП до Патріарха Московського Алексія II про надання автокефалії Церкви в Україні. І вже наступного дня митрополит Філарет перевів його на Івано-Франківську кафедру. 7 квітня 1992 року Онуфрій був повернений на Чернівецьку кафедру. У травні 1992 року на Харківському соборі УПЦ МП він підтримав рішення про усунення Філарета, який згодом став українським Патріархом на чолі незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату.
28 липня 1994 року Онуфрія підвищили до сану архиєпископа та призначили постійним членом Священного Синоду УПЦ МП. У 1995 році він встановив тісні зв’язки з митрополитом Лавром, першоєрархом Російської Православної Церкви за кордоном. Вони зустрічалися як в Україні, так і за кордоном.
22 листопада 2000 року Онуфрій став митрополитом. До 2007 року очолював Синодальну канонічну комісію УПЦ МП (до її об'єднання з богословською комісією в Богословсько-канонічну), згодом – церковний суд. У 2009 році він став членом Міжсоборної присутності РПЦ.
24 лютого 2014 року Священний Синод УПЦ МП обрав Онуфрія місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри у зв'язку з неможливістю здійснювати виконання обов'язків Предстоятеля митрополитом Володимиром (Сабоданом), який помер 5 липня 2014 року.
19 березня 2014 року рішенням Священного синоду РПЦ митрополит Онуфрій був зарахований до його складу на правах постійного члена з визначенням за протокольним старшинством місця, яке посідає митрополит Київський і всієї України – першим серед архиєреїв РПЦ.
Після цього, 13 серпня 2014 року, Онуфрія обрали Предстоятелем УПЦ МП за результатами таємного голосування, інтронізація відбулася 17 серпня 2014 року.