Святодухівська церква зведена, згідно з літописними джерелами, 1502 р. потелицькими гончарами на місці попереднього храму Бориса і Гліба. Особливості художньо-декоративного вирішення інтер'єру Святодухівської церкви в комплексі з безперечною архітектурною цінністю дають підстави зарахувати її до найвизначніших мистецьких пам'яток України.
21 червня 2013 року на черговій сесії ЮНЕСКО до списку світової спадщини були внесені 16 дерев'яних церков Карпатського регіону. По 8 на території України і Польщі. У деяких з-них я вже бував раніше. Але, гортаючи список, усвідомив, що я не був у найстарішій - церкві Святого Духа 1502 року в селі Потелич, Жовківського р-ну, Львівської обл. Тому, користуючись інформаційним приводом я вирішив просто поїхати туди на найближче недільне Богослужіння...
2. Святодухівська церква зведена, згідно з літописними джерелами, 1502 р. потелицькими гончарами на місці попереднього храму Бориса і Гліба. Особливості художньо-декоративного вирішення інтер'єру Святодухівської церкви в комплексі з безперечною архітектурною цінністю дають підстави зарахувати її до найвизначніших мистецьких пам'яток України. Більше історичних даних тут ;)
3. З центру Львова сюди 70 км. в напрямку Рави-Руської. Не можу не написати, що від з'їзду з міжнародної траси до Потелич кілька кілометрів недороги по якій майже нереально їхати чимось крім трактора... :( Церква стоїть трохи згори, над двома немаленькими ставками. Комплекс складається з церкви, дзвінниці і двох сторожівок на входах. Колись тут цілий час сидіи охоронці. Дзвони почув десь перед десятою. Рухаюсь ближче.
4. Переходячи місток між ставвками, вітаюсь з кількома місцевими. Відразу дізнаюсь, що священник, який править в церкві тут не живе, а щоразу приїжджає.
5. По інший бік длроги від церкви є монастир Св. Йосифа в якому живуть кілька черниць, що опікуються церквою і місцевими дітьми. Хоча, монастирем цю хату зі всіма вигодами назвати можна лише умовно. Однак, в будь-якому випадку монахині роблять добру справу. Спілкування з ними вийшло дуже теплим. Скаржаться на погану дорогу і надіються, що після внесення церкви до спадщини ЮНЕСКО, дорогу відремонтують.
6. У конструкції всіх споруд немає жодного цвяха.
7. Ця неділя припала ще й на свято Зіслання Святого Духа, тому я потрапив ще й на святкову службу, одним з елементів якої тут є освячення букетів з квітами та всякою зеленню.
8. Вже з перших хвилин ловлю себе на тому, що отримую грандіозне душевне і естетичне задоволення від поскрипування старої підлоги і відчуваю на собі погляди розписів, що у 1648 так само дивились на Хмельницького...
9. Церква особлива тим, що тут немає класичного іконостасу. Він намальований безпоседньо на фронтальній стіні центральної секції.
10. Більшість розписів датуються 1620-1640 роками.
11.
12. Служба починається в 10.00. Багато людей у вишиванка. Також багато дітей. Перед початком всі один з одним по 100500 разів привіталися і побажали доборого здоров'я. Церква одноповерхова. Хорів немає. Кілька дівчат дуже мелодійно і професійно допомагають священнику. Очевидно, що вони і є церковний хор.
13. Крім цієї у селі Потелич ще 3 церкви: дві греко-католицькі і польський костел. Попри це, людей на службу звично збирається так, що стоять на вулиці.
14. Служба звична. Тіки в місті значно менше людей клякают на коліна під час молитви, а тут усі, крім одиниць.
15. На певному етапі діти починаю виходити провітритись ;)
16. Наостанок освячують букети
17. Вкінці служби відбувся один цікавий момент. Свяженник оголосив, що невідома особа кинула у тацю 500$. Подякував жертводавцю, а потім всі співали многая літа. Після чого в мене в голові промайнуло дві думки. Перша: ото був би кадр!! (як хтось кидає доляри в тацю під час служби на фоні 500річних розписів). І друга: то не свяченник приїхав на тому джипі, що стоїть біля ставка ;)
18. Загалом стан церкви дуже добрий. Розписи збереглись шикарно. Від них віє історією.
19. Також помітив, що до церкви прийшло багато молоді. Чим трохи розвіяв для себе стереотип, що всі виїжджають з села назовсім.
20.
21.
22. Отака історія. Цікаво, чи виллється внесення до списку ЮНЕСКО хоча б у якусь практичну складову... Чи понад півтисячного віку церква, так і залишиться місцем біля міжнародної траси, куди час від часу, розбитою дорогою заїжджатимуть зробити кілька фотографі - а раптом згорить...