Про глобальну Церкву читайте у "Патріярхаті" (№ 6, 2019)

Вісім років тому, в одному з перших своїх інтерв’ю, новообраний Патріарх Святослав сміливо говорив про УГКЦ як про Церкву глобальну.

Щоби в цілості побачити щось велике, об’ємне, потрібно відійти на певну відстань. Потрібно обійти з різних боків, щоб схопити усі грані... Так і тут, приглядаючися до теми майбутнього Патріаршого Синоду УГКЦ «Еміграція, поселення і глобальна єдність Української Греко-Католицької Церкви» редакція «Патріярхату» спробувала власне подивитися на неї в розрізі історичного розвитку та з різних ракурсів.

Вісім років тому, в одному з перших своїх інтерв’ю, новообраний Патріарх Святослав сміливо говорив про УГКЦ як про Церкву глобальну. Він, як ніхто інший розуміє особливості цієї характеристики, оскільки перебуває у постійному контакті з усіма частинками спільноти, яку духовно провадить. Саме він, як Глава Церкви, мусить охоплювати своїм поглядом всіх і все. Закономірно, що говорити про глобальність належить власне з Блаженнішим Святославом. Інтерв’ю «Між American dream та києвоцентричністю: Патріарх Святослав – про виклики сучасності та спадщину Митрополита Андрея». У цій розмові не оминули згадати Митрополита Андрея (як традиційно робимо у листопаді), який був першим «глобальним Главою УГКЦ».

Шептицький – особливий, і це відчуває кожен, хто хоч трохи ближче знайомиться з його життям і діянням. Вглиблюватися в історію Митрополита Андрея можна ледь не до безконечності і завжди виноситимемо з неї щось доти незнаного. Такою частинкою досі незнаного ділиться з нами отець д-р Петро Ґаладза «Специфіка богослов’я Шептицького – вибрані моменти з перспективи сьогодення» та знана львівська історикиня, д-р Ліліана Гентош «Спадщина Митрополита Андрея та сучасне обличчя УГКЦ».

Святі Борис і Гліб, Петро Могила, Патріарх Йосиф і Патріарх Святослав – цікаво простежувати думки  «збоку» про свою Церкву в контексті питань взаємозв’язку Церкви і держави. Детальніше про це від професора архиєпископа Ігоря Ісіченка «Церкви київської традиції. Вчора і сьогодні між державою і місією».

У рубриці «Актуально» часопис пропонує два надзвичайно динамічні, «жваві» матеріали: інтерв’ю з лікарем Василем Носою «Гідне життя: погляд медика», з якого читачі дізнаються не лише про специфіку контакту лікар-пацієнт, ринок «хімії», звички згубні для тіла, а й про самотність та егоїзм, які позначаються на всіх сферах соціального життя людини. Статтею «У пошуках власної реальності» Ольга Герасименко пояснює, як об’єктивна істина капітулює перед фейками, як можливо думати голосніше, аніж кричати, і як постправда працює в українських реаліях. Не оминіть увагою ці матеріали – вони справді актуальні.

Що спільного між сучасною екранізацією «Захара Беркута» і Йосифом-Велямином Рутським чи Петром Могилою? Віктор Заславський дає цікаву відповідь: цивілізаційний вибір. Читайте про це більше у статті ««Захар Беркут» і цивілізаційний вибір українського кіно».

Глобальна Церква – тема останнього цьогорічного номеру «Патріярхату», але тема, яка простягається в наступний рік, адже про неї ще не раз почуємо у 2020-ому. Це теж тема-завдання для усіх греко-католиків, бо стати глобальною спільнотою не так складно, важче нею залишитися зберігши свою ідентичність.

«Патріярхат» можна передплатити через Укрпошту – 90827,

електронний варіант часопису можна придбати на сайті journals.ua
Читайте архівні матеріали на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі,

знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат