У катехизмовій частині в категорії гріхів, які кличуть о пімсту до неба, є й такий як затримка заробітної плати. У колі моїх родичів та знайомих є випадки, коли керівники приватних підприємств затримують справедливо зароблені кошти на кілька місяців. Нераз виникає думка: невже повертаються ті зловісні 90-ті роки минулого століття, коли у незалежній Україні через економічні труднощі мало місце таке явище.
Але насправді проблема затримки зароблених грошей сьогодні буває аж ніяк не економічна. З певних джерел працівники довідуються, що власник підприємства вкладає кошти, отримані за виконання конкретного замовлення, в інші об’єкти економічної діяльності, які розходяться із спеціалізацією його основного підприємства. І кажуть, що сумління таких директорів "не гризе". Вважає, що все в порядку речей… А робітники? Та вони, на його думку, в черговий раз потерплять, стиснуть зуби, затягнуть паски. Та й зрештою куди їм діватися. Дехто вже й «п’ятдесятку» розміняв, а сьогодні на ринку, як відомо, таких не потребують. А відстоювати свої права в українському суді також може зайняти багато зусиль, та й результат буде невідомо який.
Прикро усвідомлювати, що деякі керівники стали такими жорсткими і вважають звичайну людину «біомасою», а не особою, яка має свої потреби, навіть ті ж фізіологічні. То ж чи можемо ми, галичани, вважатися «високодуховними», якщо серед нас є такі, які ходять до церкви, а роблять важку кривду своїм працівникам?