«Про Москву ще ніхто поняття не мав, коли в Буську кольорову долівку викладали у церкві» – археолог

Буськ на сьогодні має чотири пам’ятки археології, які показують історію міста і це почало приваблювати туристів.

Археологічні розкопки у Буську на місці Малого давньоруського городища розпочалися ще 20 років тому, але проводились з перервами. Про цю пам’ятку не було інформації, але науковці припускали, що там може бути захована цікава історія міста ХІ-ХІІІ століть. Адже неподалік цього місця річка Полтва впадає у Західний Буг, тому там мали бути поселення.

У 2015 році археологи виявили браму Малого городища, укріплення та вал, який оточував колишню будівлю, можливо замок, фортецю чи вежу XIV століття, знайшли поховання людей на трьох рівнях. Зазвичай, цвинтар розташовувався біля церкви. Перші християнські храми з прицерковними кладовищами на заході України почали будувати з середини ХІІ століття.

Коли археологи знайшли близько 300 керамічних плиток долівки, то утвердились у думці, що храм мусів там бути, хоча про нього і немає письмових згадок.

«Бо такі плитки, які ми знайшли, вимощувалися у перших храмах на заході України. Вони трьох кольорів – коричневого, жовтого, зеленого і різноманітних форм. Наштовхнулись на церкву при розкопках у 2019 році і таки знайшли первісну вимостку – частинку підлоги. А цього року вже знайшли вимостку в кольорах. Це ХІІ століття, церква почала згодом занепадати, а цвинтар на цьому місці існував до ХІІІ століття», – каже керівник археологічної експедиції, працівник Інституту археології Львівського національного університету імені Франка Петро Довгань.

Перша згадка про Буськ датується 1097-1098 роками у літописі «Повість минулих літ». Археологічні дослідження показали, що це місто безперервно заселялось, що є унікально.

«Найраніший горизонт тут це енеоліт, це так звана волинсько-люблінська культура, коли була досить поширена енеолітична культура. Це 2-3 тисячоліття до нашої ери. З найдавніший часів тут жили люди енеоліту. Потім весь час були інші поселення. Про Буськ згадано у літописі в кінці ХІ століття. Для того, щоб місто увійшло в літопис, воно мало бути споруджене раніше. Це могло бути Х століття, коли були рови, вали, державні, адміністративні утворення. А до того часу жили люди, мали села і куди належали – невідомо.

Коли починали розкопки, то ми не знали, що тут може бути. Мали амбіцію знайти святилище. Сталося так, що після антропогенного шару, з’явився оборонний вал, городище. Але знайшли матеріли XIV-XV століть і з’ясувалося, що все не так просто. Таку форму, як має це городище зараз, воно набуло аж наприкінці XIV століття. Це був просто мис, текло старе русло Полтви і після 1390 року Буське князівство чи землі у складі Белзького князівства потрапили під владу Мазовецьких князів. Такого типу городища були відомі в Європі ще з ХІ століття. На території Західної Європи є низка таких городищ. А за сто років до нього існувала церква і цвинтар», – говорить археолог Наталія Стеблій.

За даними археологів, давня церква була наземного типу, 6 на 9 метрів, а довкола неї був цвинтар. Пізніше на цьому місці, у ХIV столітті, збудували якусь споруду.

Археологи під час розкопок знайшли багато артефактів, окрім керамічної плитки, цвяхи ХІІ століття, які спеціально робили для церкви, їхня довжина до 10 см. А ще срібне кільце, яке жінки одягали біля скроні, замок для дверей, колекцію арбалетних стріл, дерев’яні наконечники.

«Про Москву ще ніхто поняття не мав, коли в Буську кольорову долівку викладали у церкві, немов вишиванку», – зауважує археолог Петро Довгань.

Сьогодні у Буську є чотири пам’ятки, які творять археологічний комплекс міста, зокрема городища руського періоду – Велике, Мале, Волянське. Останніми роками, завдяки старанням кількох мешканців, вдалося навести лад на території палацу Бадені, який потребує порятунку. Сюди дедалі частіше заглядають туристи, але дати раду з будівлею кілька активістів не можуть.

Місце, де розташований палац Бадені, унікальне своєю історією, а це і трипільська культура, і давньоруське поселення. Цей палацовий комплекс, який зараз руйнується, збудований дідичем Буська Войцехом Мієром у 1810 році, але його постійно перебудовували.

Намісник Галичини Казимир Бадені купив палац у 1876 році. До 1939 року, приходу радянської влади, цей палац був літньою резиденцією родини Бадені. У радянський час із 1953 року і аж до 2005-го тут були різні військові формування. Найбільше руйнувань і грабувань палац у стилі класицизму зазнав в останні 15 років.

Буськ є цікавим галицьким містечком, де збереглись цінні археологічні, архітектурні, сакральні пам’ятки, на порятунок яких роками немає коштів.

Після дослідження Малого городища, це місце не залишать відкритим для огляду, його просто засиплять землею, артефакти почистять і виставлять у музеї. Археологи зауважили, що для них є цінним те, що вони можуть досліджувати і описувати свої відкриття, що їхні відкриття відкидають багато брехні щодо минулого.