Про насильницьку ліквідацію, підпілля та легалізацію УГКЦ розповідає виставка документів

В основу виставка лягли спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992-2009 рр., документи державних архівів, фотографії з приватних збірок.

КИЇВ – У храмі Святого Василія Великого (Вознесенський узвіз, 7, біля Львівської площі), Інститут історії Церкви Українського католицького університету 24 січня 2010 року презентував виставку «До Світла Воскресіння крізь терни катакомб».

В основу виставка лягли матеріали самого Інституту, передусім спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992-2009 рр., документи державних архівів, фотографії з приватних збірок. У виставці показано життєві історії представників греко-католицького клиру, чернецтва, мирян, у кожній з яких – неповторна людська доля. За словами організаторів виставки, всі разом вони є свідченням глибокої християнської віри та незламної вірності своїй Церкві й народу. Хронологічно виставка охоплює період від 1939 до 1991 років та відображає три важливі етапи трагічної і водночас героїчної історії УГКЦ ХХ ст.: насильницьку ліквідацію, підпілля та легалізацію у 1989 році.

За задумом розробників проекту, матеріали фотовиставки на окремих прикладах повинні узагальнити й представити становище цілої Церкви в умовах переслідувань, розкрити форми спротиву й підпільної діяльності духовенства та мирян, методи боротьби за визнання своїх прав.

«Цією виставкою Інститут історії Церкви прагне висловити подяку усім відомим і невідомим мученикам та ісповідникам віри, які своїм життєвим подвигом спричинились до того, щоб Українська Греко-Католицька Церква відродилася на українській землі оновленою та збагаченою», – для Департаменту інформації УГКЦ зазначив о. д-р Андрій Михалейко, директор Інституту історії Церкви.

Довідка

У ХХ ст. мільйони українців стали жертвами не лише воєн чи збройних конфліктів, але й тоталітарних систем та пропагованих ними людиноненависницьких ідей. Жертвою навмисного переслідування релігії та свідомого насадження атеїзму стала й Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Організовану радянською владою та її репресивними органами розправу над непокірною Церквою довершив так званий Львівський «собор» 1946 року, згідно з ухвалами якого вона перестала офіційно існувати і «возз’єдналася» з Російською Православною Церквою. Ліквідована та заборонена сталінським режимом УГКЦ розпочала нову сторінку своєї історії. Боротьба греко-католиків за пошанування своїх громадянських прав стала не лише складовою частиною протистояння тоталітарному режимові, але й процесів демократизації та українського національного відродження наприкінці 1980-х рр.