Проаналізовано ще два документи, що ілюструють позицію Пія XII в час 2-ої світової
ВАТИКАН – Ще два документи, що ілюструють відношення Папи Пія XII до Третього рейху і Голокосту, мало нового додали до образу "мовчазного" Папи. Проте історики наводять цілком грунтовні аргументи на користь розумності його «мовчання». Ватиканська газета Оссерваторе Романо повідомила про дослідження італійського вченого Джузеппе Касаррубеа, який проаналізував два документи, виявлені в англійському архіві. Про це повідомляє Milites Christi Imperatoris.
Перший представлений документ Касаррубеа є коротким повідомленням про зустріч Пія XII з американським дипломатом Гарольдом Тіттменом, датоване 19 жовтня 1943 р. Ця зустріч відбулася через три дні після депортації римських євреїв, але в документі немає згадок про цю трагедію.
В той же час, це «мовчання Папи», швидше, свідчить про бажання Св. Отця зберегти мир в «вічному місті». Кардинал Акілле Сільвестріні, колишній префект Конгрегації Східних Церков, який працював в дипломатичній службі Пія XII в 1953 р., заявив в своєму інтерв'ю італійській газеті Ла Стампа, що хоча Папа не підняв свій голос у зв'язку з депортацією євреїв, він присвятив себе конкретним діям. У цьому інтерв'ю, яке було процитовано в Оссерваторе Романо, кардинал відзначив, що будь-яка відкрита акція Св. Отця на користь євреїв відразу привела б до різкого загострення його відносин з німцями. Понтифік був стурбований тим, щоб німецькі війська, які знаходилися в Римі, не проявляли агресії, відносилися з повагою до священного статусу «вічного міста».
«Все це зовсім не було вибором проти євреїв. Якраз навпаки. Лише дотримання правил розсудливості дозволяло реально рятувати як євреїв, так і інших переслідуваних. У той же час будь-який жест протесту або відкритої незгоди насправді був би контрпродуктивним», - говориться в опублікованій в Оссерваторе Романо статті.
«Тим часом, Папа Пій XII мобілізував католицькі парафії і церковні установи, спонукаючи їх укривати як можна більше євреїв. У цих умовах його явний протест заподіяв би більше шкоди, ніж користі», - відзначив Сільвестріні. За словами кардинала, Пій XII був прекрасно обізнаний положенням справ в Німеччині: адже він був посланцем в Мюнхені і Берліні з 1917 по 1929 р. А тому нацизм був відомий йому не з чуток.
Інший документ - це лист від 10 листопада 1944 р., в якому згадується діалог між Пієм XII і англійським послом Френсісом Д'Арки Осборном з приводу недавніх масових вбивств євреїв в Угорщині. Осборн бажав надати події розголосу. У відповідь Св. Отець зазначив, що в Апостольську Столицю безперервним потоком йдуть повідомлення про сталінські звірства в Прибалтиці і Польщі. Проте в цьому випадку посол рекомендував зберігати мовчання, щоб не хвилювати громадську думку західних держав, які знаходилися у той час в союзі із Сталіним. У результаті, Пій XII вважав за краще розсудливо промовчати в обох випадках.
В зв'язку з цим Сільвестріні пояснив, що Св. Отець пам'ятав про те, що недавно сталося в Голландії, і не хотів, щоб подібні речі повторилися (Ред.: У Голландії депортації з метою подальшого знищення піддалися євреї, що не сповідують християнства. Католицький єпископат цієї країни виступив з рішучим протестом. У результаті, розмах антиєврейських репресій не лише не зменшився, але збільшився: тепер знищенню підлягали і євреї, що прийняли християнство). Епископат Голландії виступив з посланням, в якому засуджувалися «жорстокі і беззаконні заходи проти євреїв». Воно було зачитане публічно у всіх католицьких храмах цієї країни в липні 1942 р. Наміри його авторів були найблагороднішими, а ось наслідки їх акції - згубними. Якраз в тій країні, в якій священики публічно засудили переслідування євреїв і зробили це в найбільш різкій формі, масштаби гонінь були більшими, ніж де-небудь ще в Західній Європі. «Перед лицем Шоа зберігали мовчання всі партнери з антигітлерівської коаліції. Чому ж тепер один лише Пій XII притягнений до відповіді, тоді як про інших не згадують?» – підвів підсумок кардинал Сільвестріні.
