Нова влада найбільше загрожує українській ідентичності. Але чого було би варте таке українство, яке підбирає хвоста і готове знову залазити у підпілля при першому ж подуві холодного вітру? Чого варті речники того українства, якщо у них переляк все ще сидить у спинному мозку?
Цей переляк відчутний не так у простих людей, як у тих, кого ми звикли вважати національною елітою. На кого орієнтуються люди, хто мав би бути проводирями суспільства.
Причиною їхнього переляку є цілком реальні особисті загрози, про які суспільство не здогадується. Тому деколи вчинки представників цієї «еліти» видаються дуже дивними. Наприклад, ще декілька місяців тому значна частина відомих львів’ян отримала офіційні запрошення прийняти участь у виборах до місцевих органів влади під стягом Партії Регіонів. І є інформація, що всі вони охоче погодилися.
Причина банальна – в усіх цих, шанованих у нашому галицькому суспільстві осіб так би мовити «рильце в пушку». Серед них ректори і викладачі навчальних закладів, керівники установ культури, медики, заможні підприємці, громадські діячі. На кожного з них є доволі компромату, щоб поламати кар’єру, а то й позбавити волі.
Наша пост-радянська правоохоронна система зовсім не спрямована на очищення суспільства від пороків. Стражі закону уважно фіксують порушення і кваліфіковано збирають компромат на кого лише можуть. Однак використовують його в основному для того, щоб забрати собі частку незаконних прибутків, а також узалежнити потрібних їм людей. Декого із них перетворюючи у новітніх «сексотів», але вже не як бійців ідеологічного фронту, а в якості інструментів збагачення та політичних інтриг.
Неправедними грошовими доходами наша «еліта» ділитися вже звикла. Але тепер до влади прийшли ті, хто окрім грошей може посягнути і по сумління. Так було у всі часи, бо сума оплати по контрактах, укладених із дияволом не може бути величиною зафіксованою. Вона, по мірі загрузання у гріхах, постійно зростає і раніше чи пізніше валютою розрахунку може стати власне сумління, а навіть душа.
У Росії зараз панує режим, що є правонаступником радянського, сатанинського, оскільки не покаявся за його гріхи і вчинене зло не назвав злом. Наша теперішня влада обрала собі російський режим за зразок, тому є загроза, що вона буде діяти подібними методами. Принаймні намагатиметься закріпачити сумління всіх, хто може впливати на суспільну думку і становити потенційну загрозу непорушності біло-блакитного режиму. А людина із закріпаченим чи ампутованим сумлінням стає рабом зла, тим більше в умовах теперішньої пост-модерністської епохи.
Якщо правовірні християни із числа нашої «еліти» гадали, що грішачи хабарами, крадіжками, фальсифікацією та розпустою і потім відкуповуючись від справедливого покарання вони тим самим не укладають спілки із злом, то вони були дуже наївними. Це зло вже починає стукати у їхні двері, нагадувати про гріхи та пред’являти рахунки. І претензії зараз вони можуть мати лише до своїх священиків, котрі їм цих елементарних понять, причинно-наслідкових зв’язків та законів буття вчасно і дохідливо не пояснювали.
Що в даний історичний момент в Україні для представників національної еліти може означати «підпорядкуватися злу»? Наприклад, мовчазно погодитися на відмову від свободи слова, від рівноправних і прозорих виборів – попросту «здати» авторитарному керівництву держави основи нашої демократії та свободи. При цьому мудро і обґрунтовано пояснюючи суспільству, що на даному етапі нашого розвитку, в ситуації, що склалася лише так і треба чинити.
На жаль, це не фантазії, бо коли візьмуть кожного за горло, то представники нашої гнилої «еліти» ще й не на таке підуть. Ведеться розрахунок на те, що коли вдарять українських пастирів, то і стадо розбіжиться, або принаймні надовго притихне.
Оте біблійне «стадо», тобто народ, всі ми – також є досить далекими від досконалості.
Перш за все тому, що лише таку нездалу еліту змогли із свого середовища викристалізувати. І чого гріха таїти - власне така еліта дотепер була нам вигідною. Бо кому потрібні безгрішні праведники в якості проводирів суспільства, щоб постійно вказували кожному із нас наші гріхи та збочення, соромили, закликали до покаяння і вдосконалення?
А от при «гнилій» еліті жити комфортно, бо ще комуністи визначили, що вона має бути «плоть від плоті народу», тобто така сама примітивна і грішна, лише щоб вміла гарно говорити і могла тим народом ефективно маніпулювати.
Не шукаймо нових проводирів і не уповаймо на них – бо їх нема, їм дотепер нізвідки було взятися. Вони можуть виникнути лише згодом, в процесі побудови здорового громадянського суспільства. І заледве чи хтось із теперішньої «еліти» зможе увійти в число цих нових лідерів.
Якщо ми не переформатуємо наше суспільство, не зуміємо довести, що заслуговуємо на гідне життя, то і не будемо його мати – Господь усе забере від недостойних. «Хто має – тому ще додасться, а хто не має – позбудеться і останнього».
Ця теперішня наша кара – на пробудження, на благо, бо достойними стануть лише ті, хто зуміє пробудитися. Пробудитися не до кривавого бунту чи гріха руйнації, а до тривалої праці побудови відповідального, свідомого суспільства.
Поки що з новою владою ситуація виглядає не аж так страшно. Але по мірі прогресування нашого угодовства і капітуляцій картина українського світу в Україні буде ставати чимраз загрозливішою, страшнішою.
Ці біблійні «ассирійці» нікуди не підуть, не зникнуть, бо вони є частиною нашого народу. Лише питання в тому, чи стануть вони безроздільно панувати, насадивши свої «понятія», чи просто підсилять суспільство своєю прагматикою та ефективністю, але при тому змушені будуть підпорядкуватися нашим споконвічним пріоритетам свободи і демократії.
Все залежить лише від нас.