Неочікуваним для релігійної спільноти стало рішення профільного Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності з рекомендацією відхилити законопроект № 3143.
Розгляд цього питання на засіданні Комітету відбувся 23 жовтня 2013 року, повідомляє Інститут релігійної свободи.
Нагадаємо, законопроект № 3143 передбачає законодавче врегулювання діяльності військових священників (капеланів) у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Над його розробкою кілька місяців працювала робоча група з представників конфесій – членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, а також фахівців Міністерства оборони України і громадських організацій.
Проте члени Комітету вважають, що проект містить низку суттєвих недоліків концептуального та юридично-технічного характеру.
“Зокрема, некоректною є пропозиція через зміну тексту частини другої статті 5 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» відкоригувати конституційне положення про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, формулюючи його з суттєвим доповненням, якого немає в Конституції: «Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави, що не виключає їх співпраці відповідно до законодавства з метою реалізації прав і свобод громадян». На думку Комітету, будь-які «уточнення» і «доповнення» конституційних принципів можливі лише через внесення змін до самого Основного Закону”, – зазначено у поданні Комітету.
Положення законопроекту щодо оплати душпастирської опіки, на думку Комітету, також не узгоджується із законодавством України, яке не допускає фінансування діяльності будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії (ч. 4 статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
На це слід зауважити, що законопроект № 3143 чітко закріплює, що “військові священнослужителі (капелани) здійснюють душпастирську опіку військовослужбовців на добровільних засадах”. Водночас Міністерству оборони надається право “здійснювати оплату душпастирської опіки за рахунок коштів, включених до складу поточних видатків Міністерства”, що відкриває можливості для фінансування матеріально-технічних витрат і організаційних заходів із задоволення релігійних потреб військовослужбовців.
Окремо члени Комітету зауважили, що “враховуючи засади діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених в Україні згідно із законодавством, будь-які зміни щодо порядку задоволення релігійних потреб слід запроваджувати обережно, аби не спровокувати суперечок між військовослужбовцями, виходячи із їх релігійних переконань”.
Прикметно, що таким рішенням члени Комітету не взяли до уваги прохання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій про підтримку законопроекту № 3143, яке було спрямовано у вересні 2013 року. У цьому листі Головуючий у ВРЦіРО єпископ В’ячеслав Горпинчук окремо наголосив: “Зі свого боку заявляємо про готовність представників ВРЦіРО взяти участь у розгляді зазначеного законопроекту під час засідання Комітету”.
Проте, як виходить з протоколу, релігійних діячів не запрошували на засідання Комітету ВР з питань культури і духовності для участі в обговорені цього питання. Прикметно й те, що навіть за наявності недоліків, той самий профільний Комітет у разі підтримки ініціативи міг би виправити їх на етапі підготовки законопроекту до другого читання.
Залишилось без уваги членів Комітету також і звернення Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, яка також закликала парламентарів підтримати законопроект № 3143 з метою законодавчого врегулювання існуючого де-факто капеланського служіння у Збройних Силах України, в тому числі в складі миротворчих місій.
Подальшу долю цієї законодавчої ініціативи має вирішити парламент під час голосування.
Нагадаємо, під час зустрічі з членами ВРЦіРО 5 квітня 2013 року В’ячеслав Кириленко запевнив релігійних діячів: “Комітет з питань культури і духовності, виступаючи активним захисником принципу рівності всіх церков та релігійних організацій в Україні, у своїй законопроектній роботі завжди враховував й надалі враховуватиме позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій”.