"Це перший в історії України такий крок назустріч один одному релігійної спільноти і Міністерства освіти і науки"

Інтерв’ю з Юрієм РЕШЕТНІКОВИМ, кандидатом філософських наук, помічником-консультантом народного депутата України, членом Ради директорів Української асоціації релігійної свободи

Найближчими днями розпочне свою роботу Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України. Членами Ради будуть представники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Така ідея обговорювалась і була затверджена 17 липня нинішнього року під час зустрічі в Києві міністра освіти і науки України д-ра Івана Вакарчука з керівниками християнських Церков України, про що РІСУ вже повідомляла. Про те, яка мета створення Громадської ради, масштаби її впливу і ефективний потенціал майбутньої співпраці в розмові з київським кореспондентом РІСУ, Світланою ЯРОШЕНКО, говорить Юрій РЕШЕТНІКОВ, який з 2005 року бере участь у дискусіях Міносвіти з представниками Церков.

— Яка мета створення Громадської ради з боку Церков і релігійних організацій, що працюватиме при Міністерстві освіти і науки? На якому етапі знаходиться її створення?

— Рішення про її створення було прийняте на зустрічі міністра освіти і науки з керівниками християнських Церков 17 липня нинішнього року, і це відображено в резолюції цієї зустрічі. На сьогодні вона знаходиться в процесі створення. Наскільки мені відомо, переважна більшість Церков і релігійних організацій, які входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), вже дали свої пропозиції щодо кандидатів. Думаю, що впродовж тижня-півтора цей процес буде завершено. Планується, що склад Ради і Положення про Раду буде затверджене міністром освіти.

Рада створюється з метою налагодити більш сталий процес комунікації між релігійною спільнотою і Міністерством освіти. Зокрема для вирішення тих питань у галузі освіти, які непокоять релігійну спільноту вже впродовж багатьох років, це і впровадження викладання християнської етики в навчальний процес, і статус духовних навчальних закладів, соціальний статус їх студентів і викладачів і т.ін.

— На зустрічі з міністром освіти було постановлено, що до 1 листопада Громадська рада вже повинна подати ряд пропозицій щодо напрямків співпраці. Як Ви вважаєте, які питання у сфері “релігія і освіта” сьогодні в Україні є першочерговими?

— Ті питання, які я озвучив, є важливими. І невипадково релігійна спільнота підіймає їх перед органами влади вже впродовж багатьох років. Ці питання, в силу багатьох причин, на сьогодні ще не знайшли свого остаточного розв’язання. Тож створення саме такої Ради буде значною мірою стимулювати процес вирішення цих питань. А з іншого боку йдеться про більш ефективне використання того потенціалу, який мають Церкви і релігійні організації в питаннях виховання підростаючого покоління. В яких конкретно формах – то, власне, пропозицій саме з цього питання ми очікуємо з боку самих релігійних організацій. Варто відзначити, що є відкритість з боку Міністерства, воно готове почути ці пропозиції.

— Який шлях мають подолати ці пропозиції від моменту свого подання до моменту їх реалізації? Тобто, куди потрапляють пропозиції, хто їх опрацьовує і приймає рішення?

— Якраз створення Громадської ради спрощує цей механізм, оскільки це є пряма можливість виходу на міністра освіти, на колегію Міністерства освіти та науки, в роботі якої братиме участь і голова цієї Ради. Тобто пропозиції подаватимуться безпосередньо для опрацювання Міністерством освіти і науки. З іншого боку, це дає можливість прослідкувати сам процес опрацювання тих чи інших пропозицій і постійно вести діалог з Міністерством. Зрозуміло, що не всі пропозиції релігійної спільноти будуть враховані, з причини і нашого законодавства, й інших чинників. Але така громадська рада, я сподіваюсь, започаткує системний діалог у цій площині.

— На вже згаданій зустрічі з міністром були лише представники християнських конфесій. А якже бути з іншими конфесіями, які також присутні в Україні?

— Це не є випадково, оскільки цю зустріч ініціювала саме Нарада представників християнських Церков України. Та коли ми говоримо про дальшу співпрацю, зокрема про Громадську раду, то ця Рада створюється якраз у форматі ВРЦіРО, і працюватиме вона не лише в інтересах християнських спільнот, а й інших релігійних громад і організацій. Звісно, все це з урахуванням толерантного ставлення один до одного.

— Як створення такої Ради могли б сприйняти віруючі і невіруючі батьки? Яким сигналом це для них може бути?

— Це дуже добре питання… Я думаю, що віруючі люди, які безпосередньо стикаються із цією проблематикою, зустрінуть це позитивно. Можливо, на жаль, але в силу природних речей, для багатьох віруючих людей цей факт може бути взагалі поза увагою, бо їх турбують інші питання, наприклад, створення помісної Церкви, чи якісь майнові питання – будівля храму і т. п. Але питання не в тому, наскільки буде сприйнятий сам факт створення, а питання в тому, наскільки ця Громадська рада буде ефективною, наскільки вона зможе реалізувати, скажімо, ті питання, які так чи інакше постають перед тими ж віруючими батьками. Якщо вона зможе посприяти і допомогти в цьому відношенні, безумовно вона буде сприйматися позитивно. Якщо вона цього не виконає, то вона не виконає мети свого існування.

— Чи можна зараз вже прогнозувати щодо ефективності співпраці з державними органами, судячи з того, як виглядає наше законодавство і як працюють наші урядові структури?

— Насправді, в даному випадку мова не стільки про ефективність з боку урядових структур, а мова про те, наскільки ефективно будуть працювати самі члени цієї Ради і презентувати інтереси своїх релігійних спільнот. Тобто в даному випадку Міністерство зробило крок назустріч, і ми вітаємо цей крок. А в подальшому ми очікуємо певної активності з боку релігійних організацій, які делегували до Ради своїх представників.

— Як Ви самі оцінюєте факт створення такої Громадської ради?

— Позитивним є те, що фактично вперше створюється такий орган. Адже до цього моменту були лише окремі епізодичні зустрічі представників релігійних організацій і Церков з представниками Міністерства освіти, і ті питання, які піднімалися, не знаходили вирішення, бо про системну роботу фактично не йшлося. Отже, ми сподіваємось, що врешті буде налагоджена певна системна робота. І питання, які виникатимуть, будуть підійматися і вирішуватись більш оперативно. Це перший в історії України такий крок назустріч один одному релігійної спільноти і Міністерства освіти і науки.

— Чи передбачається, що Рада займатиметься питаннями, які стосуються не лише релігійної сфери, а й переглядатиме навчальну програму, її форму і зміст?

— Безумовно Громадська рада може охопити широкий спектр питань. Фактично, вона може давати своє бачення і свої пропозиції по всіх питаннях, які стосуються освіти. Але, знову ж таки, мова не йде про втручання релігійних спільнот у питання освіти чи науки, мова йде про те, щоб Громадська рада, в силу навіть своєї назви, представляла інтереси значної частини громадян України, громадян, які об’єднані в релігійні організації. І, безперечно, громадяни мають право висувати свої пропозиції і зауваження щодо освітнього процесу.

— Як Ви думаєте, яким своїм основним досвідом можуть поділитися Церкви і релігійні організації у питанні виховання дітей і молоді?

— Насправді всі ми свідомі того, що в релігійних організацій є великий досвід у справі виховання. Тому є чим поділитися. Питання, знову ж таки, в іншому – наскільки форми церковного виховання можна впровадити у загальноосвітній школі. Але це вже певний пошук. Пошук тих самих взаємоприйнятних форм. Тому на даному етапі мені хотілося б побачити, почути ті пропозиції, які прозвучать від самих релігійних організацій.

— Дякую за розмову.

Київ, 3 вересня 2008 року

Довідка РІСУ: “Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України є дорадчо-консультативним органом, що утворюється з метою створення ефективних організаційних та правових умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності Міністерства освіти і науки України, врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання його рішень, сприяння всебічному забезпеченню свободи совісті та подальшої гармонізації державно-конфесійних відносин в галузі освіти, підтримання постійного діалогу із Церквами та релігійними організаціями, більш ефективного використання їхнього потенціалу у виховному процесі” (З проекту Положення про Громадську раду при Міністерстві освіти і науки з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями).