"Росія сподівається, що президент Янукович відмінить реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату, а міліція вижене віруючих із храмів і передасть їх УПЦ Московського патріархату", - каже богослов і філософ Дмитро Степовик
Ангеліна КАРЯКІНА. - "Gazeta.ua", 2 липня 2010 року
"Росія сподівається, що президент Янукович відмінить реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату, а міліція вижене віруючих із храмів і передасть їх УПЦ Московського патріархату", - каже богослов і філософ Дмитро Степовик
Василь Стус писав, що православ'я не відповідає українській ментальності. Ви погоджуєтесь?
- Думаю, що вибір здійснили не пращури, а сам Бог. Напевне, він добре розумів ментальність наших предків. Вона ще з язичницьких часів обрядомістка. Потрібна була віра, яка мала би менше ratio і більше emotio. І якраз православ'я - ідеальне для українців, із притаманним запасом романтичності, емоційної напруги.
Часто дивимося на Церкву як на джерело задоволення, хоча вона такою не є і не може бути. Існує думка, що, якби ми прийняли католицтво, то держава давно вже була би незалежною, як Польща, наприклад. Але наша проблема не в тому. Україна межує з імперією, яка має екстенсивний характер розвитку. Завойовує, але не покращує себе.
Українське православ'я відрізняється від російського?
- Російське православ'я - тоталітарне, авторитарне, позбавлене євангельської любові. Не витримує порівняння і з католицизмом. Бо вони мислять логічно, мають збалансовану догматичну систему, запроваджену ще в ХІІІ столітті Томою Аквінським.
Мораль суспільства в усіх країнах невисокого рівня, це правда. Проте це не проблема самого православ'я в Росії, а результат 70-річного панування безбожницького режиму й повного підпорядкування йому ієрархів РПЦ. Там постійний страх, але це не страх Божий. Адже страх Божий по-християнськи - це не тваринне тремтіння, а внутрішня спонука, яка відрізняє добро від зла. Справжнє православ'я в старосвітські часи, у ранній церкві Христовій, робило людей толерантними одне до одного. А коли, скрегочучи зубами, вимагають нині від української влади знищити православну церкву нашої держави, бо вона не підкоряється їм, то де тут православ'я? І чи це взагалі християнство?
Як би ви охарактеризували відмінності між українцями-православними та українцями-католиками?
- Я сам із села Слободища поблизу Бердичева на Житомирщині. У нас у роки мого дитинства було багато і православних, і католиків. У останніх дуже розвинене шкільництво. Їх добре навчають основам віри. Діти в католицьких родинах були вихованішими та освіченішими від наших. Але ми всі були друзями.
Зараз в УПЦ КП створюємо мережу православних недільних шкіл. Не знаю, як із цим справи в Московського патріархату. Але, навіть якщо у них є такі школи, то навчають там ненавидіти українських православних. От цього в католиків немає. Вони можуть собі думати все, що завгодно, але у взаєминах підкреслено чемні й виховані.
Часто кажуть, що для нашої барокової ментальності греко-католицтво є певним виходом, щоб об'єднати українців?
- Двадцять років тому, після обрання патріархом Мстислава, я виступив із підтримкою примирення між нами та греко-католиками. То до мене підходили православні з Галичини й кричали, що я - зрадник і що уніатів треба вигнати з України. Тепер цей екстремізм подолано. УПЦ Київського патріархату та УГКЦ - обидві є державотворчими релігійними організаціями. Ми гаряче спільно молимося за кращу долю українців, але божественну літургію служимо нарізно, бо церкви неоднакової юрисдикції.
Об'єднати українських православних і греко-католиків можна?
- Ми багато зробили для єдиної лексики в богословній літературі. Можемо разом проводити молебні. Крім літургії. Якби кілька мільйонів греко-католиків, 14-15 мільйонів православних Київського патріархату та ще чимало віруючих УАПЦ могли об'єднатися! Але те, чого не підвладне людям, легко робить Бог. Вірю, що незабаром в Україні буде єдина помісна православна церква.
У католиків розвинене шкільництво. Їх добре навчають основам віри. Діти в католицьких родинах були вихованішими та освіченішими від православних
І в нас, і в греко-католиків є прагнення і літургію разом служити, і мати євхаристійне єднання. Проте як тільки вирішення цього питання доходить до глав церков - застрягає. Тут і владика Гузар каже: "Неможливо", і патріарх Філарет говорить: "Хоч сьогодні, але хай відмовляться від підпорядкування Римові". Однак життя змусить, будемо єдині. Може, коли на нас буде такий сильний тиск Москви - аж до знищення.
Кажуть, під час відвідин Києва константинопольський патріарх Варфоломій мав зустріч із патріархом Філаретом, і той не прийняв вимоги Константинополя. Які саме вимоги?
- Коли Варфоломій приїжджав до Києва, він не зустрічався з Філаретом. Це була вимога тодішнього, нині покійного, московського патріарха Алексія (Рідігера). Але за місяць перед цим Філарет літав до Стамбула й там розмовляв з Варфоломієм. Той сказав, що Константинополь визнає себе Церквою-Матір'ю щодо українського православ'я. Додав, що на деякий час треба скасувати патріаршество, спитав, чи це можливо. Філарет відповів, що можна. Але потрібно для тимчасової відмови від патріаршого устрою скликати помісний Собор. Тоді стали би митрополією, увійшли до складу Константинопольського патріархату, а за рік отримали би томос з автокефалією і тоді відновили патріаршество.
Коли за кілька місяців Варфоломій приїхав до Києва, йому поставили це питання через посередників у Секретаріаті президента. Але він почав іншої: "За рік, за два, а може, й за десять". І тоді Філарет не погодився. А тепер Варфоломій, відвідавши недавно Росію, закликає нас приєднатися до Московського патріархату. Особисто я не бачу якогось вищого архієрейського розуму в такій частій зміні поглядів.
Ходять чутки про можливий розкол в УПЦ Московського патріархату через суперечки проукраїнською та проросійською її частинами.
- Тут, здається, є доля правди. Ми започаткували перемовини з ними про можливість такого діалогу без санкції Москви. І вони погодилися. Нашу делегацію очолює митрополит Димитрій (Рудюк), а їхню - архієпископ Митрофан. Була одна зустріч. У квітні мала відбутися друга. Але вони в останній момент відмовилися. Ми відчули, що їм дали зрозуміти: не варто вести цей діалог.
У російському середовищі поширюється ідея, щоб новообраний президент Янукович домігся зняття з реєстрації Київського патріархату, а МВС вигнало наших парафіян із церков і передало приміщення УПЦ МП. Такі поради може дати лише божевільний, бо спровокує громадянську війну. Близько 15 мільйонів віруючих УПЦ КП, 40 єпископів, тисячі священиків, монастирі, вищі духовні школи - і все це одним декретом заборонити, скасувати? До такого не додумався навіть Сталін.
Якби до вашої академії прийшли з СБУ, ви розказали би про це, як ректор Українського католицького університету Борис Гудзяк?
- Я думаю, оприлюднили би в пресі, як і отець Борис. СБУ чи інші структури не можуть регулювати церковне життя. Час не той.
Треба триматися дороги правди, навіть коли це чимось загрожує. От нам готують "подарунок" на День святого Володимира - прибуде знов їхній патріарх Кирил Гундяєв і казатиме: "Раскольники!" Приїжджав позаторік патріарх Алексій ІІ, не так агресивно поводився, але теж говорив: "Одумайтесь! Идите к кораблю спасения!" Приїхав і через шість місяців "расколовся" - помер. Йому якось було видіння - святий Феодосій Печерський закликав: "Покайся". Багато розповідав, що йому там привиділося. Потім попросили дідуся замовкнути.
Філаретові свого часу не вистачило трьох голосів, щоб стати Московським патріархом. Його питали: "Ви були би щасливішим, якби стали ним?" Каже: "Ні, у тій державі мусив би виконувати всі вказівки".
Єпископи, священики, віруючі УПЦ КП з регіонів розповідають, що дуже посилився тиск на парафії Київського патріархату. Приходять невідомі, починають українською мовою агітувати: "Ви не спасетеся, ви підете в пекло". Такі повідомлення отримуємо зі східних і південних областей. Тому провід УПЦ КП наполягає, що вкрай необхідно об'єднатися! Це повинно зрозуміти нинішнє керівництво України, якщо не хоче величезних проблем із розколотою нацією і країною. І ця проблема куди пекучіша за всі економічні негаразди, навіть за сибірський монопольний газ.
Навіщо людям зображення Господа і святих
- Святі отці ранньої церкви жили в пустелі, не маючи ікон. Обов'язковими вони є в церковному вжитку тепер. Це постанова Сьомого Вселенського Собору 787 року. Вшанування хреста й ікони - це атрибути християнина. Хоча не настільки обов'язкові, як, наприклад, визнання Трійці. Ікони можна порівняти зі світлинами родичів, які вже відійшли, - пояснює Дмитро Степовик. - Вони свідчать про те, що всі, хто на них намальовані, були реальними людьми. Немає, наприклад, зображень Бога-Отця. Є символічні ікони, де його показано як "Ветхого Деньми". Святого Духа - алегорично у вигляді голуба. Усіх інших - як прекрасні лики святих осіб, оскільки вони реально існували.
Українська ікона увібрала в себе також потужну західну традицію. У нас був романський стиль, готика, ренесанс, бароко і класицизм. Російське православ'я зупинилося на давній візантійській традиції - абсолютна непорушність, безпристрасність, темні лики.
От, наприклад, готуючи до друку свою монографію "Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна", я обрав на суперобкладинку ікону Христа з ясним, гарним ликом. Митець, який його малював, зібрав усю можливу інформацію про те, як виглядав Ісус. У Старому Заповіті є передбачення, що він буде кращим серед синів людських. А от Публій Лентул, який був градоначальником Єрусалима в часи Христа, доносив у сенат Риму: "Он высокого рода, прекрасен, имеет благородное лицо, так что, те, кто смотрят на него, любят и боятся его. Имеет волнистые волосы, скорее даже кудрявые, винного цвета, которые лоснятся при спадении на плечи и разделяются посередине головы по обычаю назареев. Чело его чисто и ровно, а лицо его без всяких пятен и морщин, но рдеет нежным румянцем. Его нос и рот - безукоризненной красоты. Он имеет окладистую бороду того же орехово-винного цвета как и волосы, не длинную, но раздвоенную. Глаза у него голубые и очень светлые. Он страшен при укоре и любвиобилен при увещании. Весел, но с сохранением достоинства. Его не видели смеющимся, но часто плачущим. Стан его прямой, а руки и члены его прекрасны на вид. В разговоре он важен, скромен и уверен".
У ті часи, коли середній зріст чоловіків був біля півтора метра, Христос був сантиметрів на 30 вищим за інших. Він успадкував красу Діви Марії, а Богородиця була з роду Давидового - про нього в Біблії йдеться, що був красенем. Подивіться на візантійський тип Христа. Ми, українці, таких зображень не маємо і не сприймаємо. Часто від прихильників візантійського стилю чую: ви малюєте святих, мов голлівудських акторів! Це дало привід московським представникам казати: "Эти хохлы уже дошли до такой ереси, что улыбающуюся Богородицу рисуют". Але їм кажемо: "Ви - єретики". Коли Богородиця думала не про муки, які очікують її Сина, а про його Воскресіння - вона справді усміхалася.