В Івано-Франківській області, у Рожнятівському районі, під горою Люта, знаходиться місцина, де свого часу найбільше любив відпочивати український релігійний діяч, граф, митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький.
«Кедрова палата», яку він там відновив, тісно пов’язана з історією УГКЦ. Підлюте, як і церква, було знищено та понівечене в часи комунізму, а потім - ніби воскресло з попелу у незалежній Україні.
Історія Підлютого розпочинається в далекому 1809 році, коли митрополит Антін (Ангелович) вилікувався тут від ревматизму. Пізніше лікарі рекомендували звернути увагу на цю місцину львівському єпископу Сильвестру Сембратовичу. У 1892 році він і розпорядився побудувати тут резиденцію для митрополитів. Кращого місця для відпочинку годі було шукати. Чудові краєвиди Карпат, чисте повітря і на додачу – три цілющі джерела, які били просто з-під землі. Тут і заклали наріжний камінь під будівництво «Кедрової палати». Втім, під час Першої світової війни гармата російської армії зруйнувала усі старання.
Згодом Підлюте взявся відбудовувати митрополит Андрей Шептицький. Тут, на території Львівської митрополії УГКЦ, він зводить триповерхову «Кедрову палату», господарські споруди і три невеличкі басейни, які назвали символічно: Сильвестр, Андрей і Тит. Так за вказівкою митрополита облаштували мінеральні джерела. А для того, щоб тут змогли оздоровлюватись аристократи з усієї Автро-Угорщини, до Підлютого провели ще й вузькоколійку.
Митрополича резиденція стала відомим курортом, де щороку оздоровлювалися до 350 людей. У Підлютому лікували шлункові недуги та ревматизм. Для розваг гостей діяли стрільниця, купальня, тенісні корти. Було зведено райштоки – спеціальні доріжки для прогулянок верхи на конях. Андрей Шептицький приїжджав сюди кожного літа. Тут він працював над Пастирськими посланнями, служив у церковиці та лікував хворі ноги, які застудив у російському полоні.
«Сюди приїжджали не лише священики та знатні люди, близькі і знайомі митрополита Шептицького. Свого часу тут відпочивав художник Олекса Новаківський. Тут він створив кілька пейзажів та портретів. З митрополитом художник познайомився у Підлютому, і вже пізніше , завдяки співпраці з Андреєм Шептицьким, Новаківський відкрив власну школу. Митрополит був дуже простою людиною у спілкуванні і радо допомагав розвивати мистецтво, створювати сиротинці, церкви, лічниці. За 5 кілометрів від Підлютого, в урочищі Лужки, за ініціативою Шептицького був розбудований Студійський скит. Саме у скиті у період Другої світової митрополит допоміг врятуватися багатьом євреям», - розповідає керівник Реколекційно-катехитичного комплексу Андрея Шептицького у Підлютому Ростислав Мацевко.
Власні покої Андрея Шептицького знаходились у будівлі «Кедрової палати». За свідченням старожилів, стеля у цих покоях нагадувала небо, на якому були зображені сонце, місяць і зорі. Вікна кімнати виходили на капличку-грот, на вершині якої височів кам’яний хрест. У цій капличці Андрей Шептицький особисто сповідав мирян.
Камінний хрест, який стояв над гротом за часів Андрея Шептицького, зруйнували після Другої світової війни. На його місці з’явилась скульптура оленя, яку поставили вже нові господарі Підлютого.
«Під час війни тут все згоріло, а Греко-католицька Церква, як відомо, пішла у підпілля. Пізніше радянська влада для своєї компартійної еліти збудувала тут дачу, де відпочивали Микола Підгорний, Петро Шелест, Микита Хрущов, Володимир Щербицький. Вони мали тут свої мисливські угіддя і приїжджали переважно полювати на оленя та ведмедя. Територія була повністю закритою. Єдиний плюс того часу: від газопроводу «Уренгой - Помари - Ужгород» , який проходить над нами, сюди провели газ», - розповідає Ростислав Мацевко.
Після розпаду Радянського Союзу будівлі в урочищі Підлюте занепали. Вандали знищили «Кедрову палату», а потім спалили її. Лише у кінці 1980-х років Осмолодський лісокомбінат взявся звести тут будиночок для лісників.
Про відновлення «Кедрової палати» задумався єпископ Івано-Франківський УГКЦ владика Софрон Мудрий, який натхненно взявся за відродження церкви, щойно вона вийшла з підпілля.
«У дев’яностих роках владика Софрон Мудрий клопотав про передачу Підлютого церкві. Владика з цього приводу кілька разів зустрічався з тодішнім президентом України Леонідом Кучмою. Перед ювілеєм Софрона Мудрого вийшов президентський Указ, який і відновив історичну справедливість – передав Підлюте Івано-Франківській архієпархії УГКЦ», - зауважив Ростислав Мацевко.
Комплекс у Підлютому відновили у 2004 році. «Кедрову палату» реставрували. Щоправда, звели її з ялиці та сосни, а не з кедру, який став аж надто дорогим будівельним матеріалом. На місці старих фундаментів звели церкву, котру місцеві майстри оздобили неймовірною мозаїкою з італійського каменю - як і відновлену капличку-грот.
«Отець Євген Андрухів за сприянням владики Софрона Мудрого навчався у Римі техніці викладання мозаїки. Грот і церква стали дипломною роботою отця Євгена. У нас дуже мало є майстрів, які володіють цією технікою», - стверджує керівник Реколекційного центру.
Камінного оленя, який нагадує про полювання радянських вождів, над гротом вирішили залишити. Втім, трохи перенесли, бо на цьому місці встановили дерев’яний хрест та наріжний камінь , що символізують історію митрополичих палат, яка ніби воскресла тут з попелища.
Нині на території Підлютого - шумно та гамірно. Особливо у літній період, коли Івано-Франківська єпархія УГКЦ відкриває тут «Веселі канікули з Богом». Щороку у Реколекційному центрі митрополита Шептицького оздоровлюється майже тисяча дітей. Про їх відпочинок дбають у деканатах Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Тижневе оздоровлення у Підлютому з чотириразовим харчуванням, творчими конкурсами та незабутніми прогулянками в Карпатах надовго залишають у дітей чудові враження. Пільгові путівки церква надає для дітей бійців АТО, для сиріт та дітей з малозабезпечених сімей. З малечею тут працюють вихователі-семінаристи. Вони, як і священики, часто залишаються у Підлютому і для власного навчання.
«Кожний священик має раз на рік пройти науки, так звані реколекції. Тут вони проводять п’ять днів. У Підлюте завжди хоче приїхати більше священиків, але чимало з них нарікають на відсутність доріг. Кажуть, неможливо сюди доїхати. Тому поки до нас потрапляють ті, хто понад усе любить гори і природу», - каже Ростислав Мацевко.
Насправді дороги до Підлютого настільки розбиті і понівечені, що майже 70 км зі сторони Богородчан на автомобілі здаються суцільним жахом і стресом. Сюди можна доїхати ще через Рожнятів, але то є значно довший шлях, який на останніх кілометрах, з Перегінська до Осмолоди, знову ж таки може залишити автомобіль без коліс. Безпечно тут маневрують лише лісовози. Водіям автівок, які питають у місцевих про кращу дорогу, тут щиро зізнаються: «Готуйтеся до найгіршого, бо дороги тут не ремонтували десятиліттями».
Мандрівникам, яким все ж вдасться здолати бездоріжжя, у Підлютому завжди раді. Туристи зможуть не лише відпочити за символічну плату, але й порибалити та спробувати цілющу воду. На території Підлютого залишились два джерела. Тут їх називають Срібне, бо вода в ньому наповнена іонами срібла, та Сірководневе. З останнього воду розливають у пляшки на заводі мінеральних вод, що знаходиться поряд, у Перегінську. Споживачам вона знайома під такою ж назвою - «Перегінська».
Коли у Підлютому гостюють приїжджі, на території ніби оживає неймовірно красива церковиця. Торік, на запрошення митрополита Івано -Франківського Володимира Війтишина Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) саме у цьому храмі зустрічався з дітьми.
«Тут Блаженніший молився разом з дітьми за Україну та уділив їм своє архипастирське благословення. Пригадав і про вузькоколійку, прокладену сюди за часів Австро-Угорщини. Блаженніший пам’ятає, як їздив нею у гори, бо ще його батько працював на цій вузькоколійці. Зараз є ідеї її відновити. Питання це складне. Втім, Глава нашої церкви теж його підтримує», - розповідає Ростислав Мацевко.
Місцеві мешканці з цього приводу додають, що Блаженніший, очевидно, мріє поїхати вузькоколійкою у гори, як тоді, з батьком у дитинстві. Кажуть, це була б чудова атракція для дітей та туристів, які приїжджають відпочити у Підлюте. А ще люди сподіваються, що всі дороги в Карпатах теж вдасться відновити, бо мрії, як відомо, мають здатність збуватися. Особливо якщо вони підкріплені щирою молитвою та працею багатьох українців.