Настоятель храму св. Марії Магдалини відповів на звинувачення директора органного залу Юліана Винницького у тому, що римо-католицька громада не оплачує комунальні послуги. За словами настоятеля костелу отця Володимира Кусьнежа, наразі немає жодних формальних підстав, аби сплачувати гроші за електроенергію, адже з парафією не укладено жодних договорів.
«Тут справа не у грошах. А йдеться про принцип: кому платити? Ми хоч зараз готові заплатити за користування електроенергією, але відповідним комунальним службам. Нехай лише влада нам надасть таку можливість — підпише з нами договір, за яким ми матимемо якийсь юридичний статус в цьому костелі. От тоді ми готові оплачувати усі комунальні послуги», — розповів кореспонденту РІСУ Ірині Кондратюк о. Володимир Кусьнеж.
Втім, за словами священика, парафія не буде платити грошей безпосередньо органному залові, адже це де-факто означатиме, що римо-католицька громада стала орендарем приміщення для проведення Богослужінь: «Визнати такий факт – принизливо для нашої громади. Оскільки ми користуємося своїм костелом».
«Втім, цього не сталося. 2004 року храм знову передали в оренду Будинку камерної та органної музики. Окрім цього, директор органного залу подавав однозначно завищені показники, за якими ми мали сплачувати за комунальні послуги. Абсолютно неправильно вираховував площу, якою ми користуємося. Виставляв нам рахунки і за те, чого не було в договорі, до прикладу, якісь нарахування за своїх працівників органного залу. Іншими словами, нами маніпулювали. Тому, беручи до уваги всі ці речі, попередній настоятель храму сказав: «Ні! З органним залом суборенди бути не може!». І нарешті настав час, щоб міська рада визнала нас як суб’єкт, а не як якихось користувачів другого, третього сорту. Ми є парафіянами цього храму св. Марії Магдалини і є його найпершими користувачами. Тому наша принципова позиція є такою: ми не хочемо бути суборендарями в нашому ж храмі!»
Також, за словами священика, однією з причин, чому релігійна громада відмовилася оплачувати комунальні послуги є те, що органний зал перебував незаконно у приміщенні храму до 2010 року, тож не міг ставити жодних вимог перед парафією.
«Це важливий юридичний пункт, — говорить отець Володимир. – Якщо власником костелу вважати міську раду, то перебувати у приміщенні храму можна на підставі якогось договору (найму, оренди чи договірних відносин). Такий договір оренди був підписаний з органним залом, але згідно з чинним законодавством цей документ мав бути завірений нотаріально, адже укладався на більшу кількість років. Втім цього не зробили, щоб не платити грошей у держбюджет. Оскільки, підписуючи такий договір, потрібно сплачувати і певний відсоток від вартості об’єкта. Тому незавірений у нотаріуса договір згідно з законодавством був нікчемним, тобто недійсним. Чистий папірець, який можна викинути у смітник. І ми не могли сплачувати цих грошей юридичній особі, яка сама безправно перебувала у цьому приміщенні».
Як стало відомо РІСУ, коли укладався згаданий договір, за законодавством не було потреби його завіряти в нотаріуса. Пізніше, коли увійшла в силу така норма, цей договір було нотаріально завірено.
А вже 2010 року міська рада підписала договір з органним залом на оренду приміщення на наступні 20 років. Будинок органної та камерної музики через суд вимагав у парафії повернути кошти за користування комунальними послугами у попередні роки:
«І ця справа тягнулася кілька років, — розповідає настоятель храму св. Магдалини. – Міський та апеляційний суди у Львові ми програли, а Вищий господарський суд Києва визнав, що ми маємо рацію, тому скасував усі рішення попередніх судів і переслав справу на поновний розгляд до Львова. Його ми програємо в першій інстанції, в другій також програємо, і знову справа доходить до Вищого господарського суду в Києві, і знову він скасовує рішення місцевих судів і скеровує справу назад з вказівкою розглянути її ще раз, адже попереднього разу справу розглянули не об’єктивно. І лише за третім разом на місцевому рівні винесли рішення на нашу користь. Тоді його оскаржив директор органного залу, але Вищий господарський суд скасував його оскарження і залишив рішення у силі. Тож пройшовши всі ті складні судові процедури, справу закрили лише 2011 року і остаточне рішення Вищого господарського суду України є таким: релігійна громада не повинна сплачувати коштів, які від неї вимагає органний зал за 2005-2008 роки».
Директор органного залу подав другий судовий позов, аби парафія костелу св. Марії Магдалини оплатила комунальні послуги тепер вже за 2009-2010 роки. За словами священика, рішення суду мало би бути знову на користь релігійної громади, адже обставини не змінилися. Втім, судова справа просувається аналогічно попередній: «У львівському суді ми вже програли в першій інстанції, а також і апеляцію. У Львові ми постійно відчуваємо тиск, який чинить на суд влада Львова. І не треба дивуватися тому, що ми програли судовий процес на місцевому рівні. Адже Вищий господарський суд України знову скасував рішення львівських судів і надіслав справу на поновний розгляд, який саме зараз і відбувається».
Відповівши на звинувачення з боку керівництва органного залу, священик Володимир Кусьнеж пояснив і причини пікету міської ради парафіянами костелу. Настоятель каже, що це була спонтанна реакція вірних після того, як під час місій у храмі вимкнули електрику. Директор органного залу Юліан Винницький пояснює це тим, що парафіяни ввімкнули у храмі прожектор, що було пожежонебезпечним.
Приміщення храму ніколи не освітлюється під час Меси, — говорить отець Володимир. Є лише дві невеличкі жарівки над вівтарем, які освітлюють місце, де священик відправляє Літургію, а також служебник, з якого він читає. Ще релігійна громада має доступ до однієї розетки, в яку вмикають електричний орган та мікрофон.
«І навіть цей мінімум нам вимкнули під час місій. Тобто не можна було користуватися ні мікрофоном, ні органом. І тоді у костелі, повному людей, Служба зірвана. Адже люди не почують священика. Хіба що всіх потрібно згромадити і поставити біля вівтаря плечем до плеча, як у концтаборі. Тому ситуацію треба було рятувати. Взимку ми завжди відправляємо Літургію у повній темряві, адже вона розпочинається о 8 ранку».
За словами священика, хоча римо-католицькій громаді не дозволяють користуватися світлом, втім дирекція органного залу постійно подає їм рахунки за використання електроенергії у повному обсязі: «Так ніби упродовж двох годин жарівки горіли у всьому костелі, ніби під час великого гала-концерту».
У теперішньому судовому процесі органний зал вимагає, щоб парафія сплатила 10 тисяч гривень заборгованості за користування електроенергією за останні два роки: «Це невелика сума. Ми хочемо нормально платити за електроенергію, тепло, воду. Але, передовсім, чесно: відповідно до площі і реальних об’ємів використання комунальних послуг».
Зараз триває судова справа у господарському суді Києва, за якою парафія храму св. Марії Магдалини оскаржує право власності міста Львова на цей костел. Настоятель храму говорить, якщо рішення буде на їхню користь, тоді питання оплати комунальних послуг також буде вирішене.
Юліан Винницький також зацікавлений, щоби такий договір, у якому передбачені всі умови використання громадою приміщення Органного залу і її відповідальність за це, був врешті підписаний і всі сторони діяли у правовому полі.
На сьогодні законним орендарем приміщень колишнього костелу св. Марії Магдалини є Львівський будинок органної і камерної музики, що уклав у 2010 р. договір на використання цих приміщень. Також костел належить до урядового списку колишнього культового майна (разом з Софією Київською), яке не підлягає поверненню і передачі в постійне користування релігійним організаціям.