"Перша символічна спроба задуматися над ситуацією вдалася"

Кандидат філософських наук, аналітик Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ зробив підсумок та аналіз поглядів учасників круглого столу “Релігійне життя і громадянське суспільство: українська перспектива” (м. Київ, 22 грудня 2004 року), про який повідомляла РІСУ.

22 грудня в Києво-Могилянській Академії відбувся круглий стіл “Релігійне життя і громадянське суспільство: українська перспектива”, організований Центром європейських досліджень (НАУКМА) та Центром богословських студій (УПЦ).

Голова богословської комісії УПЦ архиєпископ Августин наголосив на кількох важливих тезах:
— кожна людина як образ Божий є вільною особистістю, і ніхто не має права посягати на її богообразну свободу;
— голос совісті християнина має пріоритет перед благословеннями кліриків;
— заперечення свободи вибору у прихожан із боку священства та будь-які переслідування є неприпустимими як антихристиянські дії.

Означені тези були схвально зустрінуті зібранням, хоча від себе зазначимо, що такі положення необхідно було публічно висловити перед 21 листопада. Тоді вони були дуже на часі.

Голова Центру богословських студій свящ. Петро Зуєв намагався довести, що церковна агітація не є справою всієї УПЦ. Агітація нібито була справою рук лише окремих церковних лідерів та Союзу Православних братств, який нібито “фактично є громадською організацією і не підкорюється церковному керівництву”. В УПЦ, заявив свящ. Петро Зуєв, були й інші думки, крім однозначної підтримки “благословенного кандидата”. Від себе зазначимо, що перед 21 листопада представники “інших думок” переважно мовчали. Тоді прозвучали лише слова одного єпископа УПЦ, що підтримка Януковича – це “піданафемна справа”.

Редактор сайту “Православна Україна” протоєрей Георгій Коваленко наголошував, що в аналітичних статтях щодо теми “УПЦ і вибори” необхідно керуватися не “чутками, а офіційними документами”. Від себе зазначимо, що аналітики на те і є аналітиками, щоби мати інформацію з багатьох “компетентних джерел” та аналізувати. Керуватися тільки офіційними документами аналітики будуть лише в той благословенний час, коли Церква буде керуватися лише Євангелієм та буде притримуватись вимог своїх власних документів. Три тижні тому УПЦ офіційно заборонила агітацію, але неофіційно була дана на місця цинічна команда агітувати далі без згадування тільки прізвищ кандидатів.

12 грудня по всій Україні багато священиків УПЦ чомусь захотіли на недільній проповіді озвучити як один наступні тези:
— в Європі віруючих (православних, католиків і навіть протестантів) вже немає;
— йти Україні в Європу – це безбожна справа;
— Європа – пропаганда насильства, гомосексуалізму та порнографії;
— ті, хто нав’язують нам шлях до Європи, хочуть загибелі православної духовності;
— православні цим шляхом не підуть.

Ці самі тези постійно повторюються на проповідях під час богослужіння. Так що всі офіційні документи дуже важливі, але аналітики мріють дожити до того, що цим документам УПЦ та МП можна буде вірити.

Важливі тези прозвучали з вуст Олега Медведєва – політичного консультанта кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Пан Медведєв зробив коротке резюме позиції В.Ющенка:
— Для В.Ющенка немає своєї чи чужої Церкви. Всі зареєстровані в Україні Церкви є українськими Церквами.
— Україна – поліконфесійна держава. Держава з рівною повагою ставитиметься до всіх Церков та перебуватиме з усіма в стані діалогу.
— Жодна з Церков не може розраховувати на статус державної.
— Влада не втручатиметься у внутрішньо-церковні справи та з повагою ставитиметься до внутрішнього канонічного устрою Церков.
— Держава та Церкви мають бути партнерами в сфері соціальної роботи.
— Щодо агітації, то “цю сторінку треба перегорнути. І ми вже її перегорнули”. Те, що відбувалось під час кампанії, не змінило доброго ставлення В.Ющенка до УПЦ та митрополита Володимира.

Через те, що сторона В.Ющенка “перегортає сторінку”, Олег Медведєв не став аналізувати всім відомі події, що сталися з УПЦ.

Від себе зазначимо, що коли В.Ющенко все прощає та перегортає сторінки, інша сторона не тільки не просить вибачення. Якраз 22 грудня пройшло повідомлення ЗМІ, що одному з архиєреїв УПЦ наснилась Богородиця, яка агітувала за В.Януковича. Нажаль, черговий раз благородство стикається з лицемірством, гіршим за фарисейське.

Протоєрей Михайло Шполянський наголосив, що для Церкви важливо винести уроки, а не просто закрити очі на те, що сталося.

Проф. Віктор Малахів закликав до толерантності в суспільстві та зазначив, що саме Церква могла б виступити як третя сила, стати силою єднання України. Священики повинні для себе тримати моральну планку настільки високо, щоб ніколи більше не втручалися в політику – тому що совість забороняє, а не лише тому, що не можна за приписами Соціальної концепції. Так, страшно коли не слухаються ні першого, ні другого.

Представник “Молодіжної християнської ініціативи” (УПЦ) Володимир Романчук підкреслив, що не можна робити вигляд, ніби моральної катастрофи УПЦ немає.

Диякон Андрій Глущенко привів приклади особисто йому відомих репресій з боку священиків по відношенню до віруючих тільки за їх політичну позицію, що була висловлена лише в відповіді “ні” на питання “Чи голосував ти за Януковича?”

Єромонах Філарет поставив проблему кризи довіри до Церкви на місцях на конкретному прикладі селища Київської області, де він служить: чотири п’ятих населення підтримують В.Ющенка і гостро засуджують православні міфи про Януковича. Церква залишається авторитетом лише для однієї п’ятої населення. І це тільки одна політична кампанія. А що буде далі, якщо не винести уроків?

Проф. Сергій Головащенко підкреслив, що в Україні складається унікальна ситуація, коли Церква може нарешті відійти від пошуків союзів з політичними елітами. Переорієнтація з обслуговування державного апарату на співпрацю з громадянським суспільством могла б повернути соборність і в Церкву, і в суспільство. Сергій Головащенко зазначив, що тисячі православних на Майдані не переставали бути Тілом Христовим, як би цього комусь не хотілося визнати.

Кандидат філософії Юрій Чорноморець зробив “аналітичне пророцтво”, що розвиток громадянського суспільства є невідворотним і тоталітарні методи дій церковників стають все менш ефективними. Соборність, яку виганяють у двері через посилення свавілля єпископату, повернеться у вікно з чисто соціологічної причини: розвиток інформаційного суспільства значно полегшує єднання мирян у відстоюванні правди Божої. А єдність мирян як царського священства не спинити. Боротьба з громадянським суспільством середньовічними або тоталітарними методами може привести лише до перетворення деяких юрисдикцій на етнографічні музеї.

Свящ. Богдан Огульчанський підкреслив, що церковна організація сама того не бажаючи, силою історичних обставин сьогодні звільняється від пут державного протекціонізму та традицій слугування інтересам можновладців. Церква зможе більш вільно та незалежно служити Богові та стати відкритою до людей та громадянського суспільства. Часи недовіри до демократичних свобод та занедбання місіонерської діяльності через надії на те, що держава або східнослов’янський союз самі зроблять народ православним, а церковників – безбідними, проходять назавжди.

Заключне слово архієпископа Августина заключалося у “вийманні скалок із очей” Януковича, Ющенка, Кучми, Буша, “помаранчевих православних” та Союзу Православних Братств. Будь-якого визнання будь-якої провини УПЦ, на жаль, ми знову не почули. Аналітики дістали зайве підтвердження тези, що якщо в католицтві непогрішимим є лише папа, то в православ’ї – усі архиєреї.

Підсумовуючи можна сказати, що . Віддамо шану архиєпископу Августину, що він не побоявся сказати те, що зміг сказати, та мав мужність вислухати неоднозначні думки православної громадськості. Але невміння визнати вину Церкви за збурення мільйонів людей, за застосування в церковній огорожі брудних політичних технологій, жага самовиправдання – все це глибоко розчаровує.

• http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;4083/