Інформаційно-аналітична агенція «Наш час» пропонує читачам книгу «Світло духовності і культури» із серії «Невідома Україна».
Автором книги є Світлана Кагамлик — український історик, архівіст, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка та відділу духовної культури Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Науковець нагороджена орденом Преподобного Агапіта Печерського ІІІ ступеня від Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира і орденом Святої великомучениці Варвари від Предстоятеля УПЦ КП Патріарха Філарета — за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви.
Побутує твердження, що найбільший розквіт Печерського монастиря і формування його впливовості на суспільство припадає на час Київської Русі. Проте авторка книги «Світло духовності і культури» намагається сповна ознайомити читача із маловідомим періодом історії Лаври, що має назву «Золотий вік» і припадає він на XVII-XVIII століття. А саме в цей час Києво-Печерська лавра набула найбільшого духовного авторитету і найвищого розвитку культурно-просвітницької діяльності. У такому розвиткові Печерського монастиря С. Кагамлик віднаходить унікальність української святині. Силами її церковної еліти, передусім вихованців Києво-Могилянської академії, які пройшли лаврську чернечу школу, у ній творився особливий внутрішній світ, силу і глибину впливів якого на тогочасне суспільство важко переоцінити. І, як стверджує автор книги, завдяки церковній діяльній еліті світло духовності й ідейні, культурні впливи ширилися й на інші православні народи.
Як зазначає авторка книги, «духовна діяльність Печерського монастиря як однієї з інституцій Православної Церкви була провідною функцією його діяльності». «Сюди ми відносимо церковно-релігійну діяльність, маючи на увазі переважно душпастирську, спрямовану на духовне виховання і євангелізацію вірних, яка розкривається через проповідництво, місіонерство і рівень благочестя ченців обителі, а також культурно-просвітницьку (викладацьку і книговидавничу) діяльність», — зазначає автор.
У книзі культурно-просвітницьку діяльність Києво-Печерської лаври XVII-XVIII століть розглянуто крізь призму стосунків з Києво-Могилянською колегією-академією та діяльності її вихованців, які прийняли постриг у Печерському монастирі.
Українське і, зокрема, лаврське пастирське слово було тісно пов’язане з головними умовами суспільно-політичного і культурного життя в Україні. Із започаткуванням Києво-Могилянської академії проповідництво виділилося в особливу науку – гомілетику. Авторка книги описує зміни змісту, форми і суспільної функції проповідництва упродовж XVII-XVIII століть. Успішний розвиток проповідництва дав свої плоди в XVII столітті, і всі найвідоміші православні проповідники були тісно пов’язані з Києво-Печерською лаврою. Серед них були діячі Лаври, їх архимандрити (Захарія Копистенський, Петро Могила, Антоній Радивилоський, Інокентій Гізель, Варлаам Ясинський), вихідці з печерської братії, які досягли високого становища і проповідували в інших обителях (Леонтій Карпович, Ігнатій Оксенович-Старушич, Єпифаній Славецький), діячі, які належали до братії Лаври, але якийсь час займалися у ній проповідницькою і літературною діяльністю (Транквіліон-Ставровецький, Димитрій Ростовський), а також активісти Печерського культурно-освітнього гуртка (Памво Беринда, Тарасій Земка, Лаврентій Зизаній) чи тісно пов’язані з ним через літературну і видавничу працю в Печерській друкарні (Йоаникій Галятовський і Лазар Баранович) та багато інших.
Також Печерський монастир слугував взірцем чернечого подвигу на терені місіонерської діяльності ще з часів Київської Русі. Місіонерська справа завжди поєднувалася з подвижництвом. У праці С. Кагамлик подає опис діяльності Тобольської місії, Іркутської місії, Китайсько-монгольської (Пекінської) місії, місії в Казанській єпархії, Калмитській (з 1745 р. – Осетинської) місії, місії в Архангельській єпархії та служіння в закордонних місіях і посольствах.
Подвижництво ченців Києво-Печерського монастиря знайшло відображення у багатій агіографічній літературі і навіть сформувався своєрідний «символ українського ченця-подвижника». «Писемні патерикові джерела, окремі житія печерських преподобних разом з живими свідками морального благочестя мали величезне виховне значення для ченців обителі усіх часів», — пише С. Кагамлик.
Ще у книзі читач віднайде опис формування і розвитку Могилянської академії та її вихованців. Заснування академії, на думку науковця, було прямим наслідком культурно-освітнього руху, центром якого була саме Києво-Печерська лавра. Ще однією культурно-освітньою установою, що сформувалась при лаврі, була Печерська друкарня, яка «забезпечувала духовні потреби населення всіх регіонів України» та зберегла яскравий національний характер і особливий почерк. С. Кагамлик у книзі зазначає: «За визначенням І. Огієнка, це була свого роду «Всеукраїнська Академія, яка так енергійно працювала на духовну користь свого народу». Завдяки діяльності печерських богословів та інших відомих київських учених-могилянців, які гуртувалися при друкарні, Києво-Печерська лавра відігравала роль провідного культурно-освітнього осередку українських земель і важливого центру міжнародного спілкування».
Книга складається із трьох розділів: «Духовний спадок Печерської обителі», «Світло лаврської науки і просвітництва», «Скарби Печерської друкарні».
Замість післямови авторка подає опис «Золотого віку» в історії лаври. Також у додатку книги є перелік і коротка інформація про настоятелів Києво-Печерської лаври — від Єлисея (Плетенецького Олександра, у схимі – Євфимія) і аж до Самуїла (Миславського Симона).
Книга призначена для широкого кола читачів і зацікавить всіх тих, хто прагне дізнатись більше про здобутки української святині — Києво-Печерської лаври.
З приводу придбання книги звертайтется за адресою:
ТОВ “Інформаційно-аналітична агенція «Наш час»”
01054, м. Київ, вул.. Павлівська, 17, оф. 81.
Тел./факс (044) 5691074
www.nash-chas.com.ua