Використання релігійного чинника на парламентських виборах в Україні 2007 коментує директор Агентства стратегічних досліджень Дмитро ПАНЬКО
— Як на Вашу думку, якою цього року буде участь Церков і релігійних організацій у виборчому процесі?
— Участь релігійних організацій у виборах буде мінімальною. Активності можна очікувати виключно від невеликих конфесій та навколоцерковних структур, які часто мають незначний чи навіть маргінальний характер. Якщо і буде якийсь вплив потужних Церков, то він буде максимально прихованим. На регіональному рівні можливі прояви впливу на політичну ситуацію з боку окремих церковних діячів, але це не буде мати системного характеру.
— Чи можна очікувати, що певні релігійні лідери увійдуть у списки політичних партій та блоків на виборах?
— Очікувати участі у виборах можна виключно від невеликих та невпливових Церков протестантського спрямування. В принципі, ці організації давно інтегровані в політику.
Щодо провідних конфесій (православних, католицьких та протестантських), то дуже сумнівно, що когось із їх представників буде помічено в партійних списках. Тим паче, що списки провідних партій та блоків вже оприлюднені.
Досвід попередніх виборчих кампаній свідчить про те, що релігійні діячі частіше присутні у списках політичних сил на місцевих виборах (мабуть найбільш яскравим прикладом залишається постать митрополита Агафангела на чолі списку Партії регіонів на виборах до Одеської обласної ради), ніж на парламентських, зокрема через гостру конкуренцію між політиками та бізнесменами за місце у списку.
— Які перспективи у новоспеченого Християнського блоку? Що би Ви могли сказати про його діячів?
— Щодо Християнського блоку, то потрібно відзначити, що його представники практично невідомі українському виборцю. Соціально-Християнську партію та Християнсько-Демократичну партію України очолюють колишні депутати Верховної Ради, але вони досі не були публічними особами. А це може бути як мінусом, так і плюсом для цього блоку в ситуації, коли виборці вже втомилися від «великих» партій та втрачають до них довіру.
Перш ніж казати щось про конкретний Християнський блок, потрібно сказати декілька слів про ставлення суспільства до політичних структур, які позиціонують себе як «християнські». У 2006 році на замовлення однієї з партії, яка найбільш системно працює в цьому сегменті, Центр ім. Разумкова провів загальнонаціональне соціологічне дослідження. Результати показали, що тільки 2 відсотки виборців більш-менш добре знайомі з діяльністю «християнських» партій. В перелік запропонованих опитуваним громадянам партій було включено дві неіснуючі партії. В результаті опитування, 0,5 % респондентів заявило, що дуже добре знайомі з діяльністю неіснуючої партії «Православний Союз». В той час, як, наприклад, з діяльністю вже давно зареєстрованої Республікансько-Християнської партії знайомі лише 0,2 % громадян.
З іншого боку, за іншими даними, потенційний електорат партій християнського спрямування нараховує майже 22% виборців.
Якщо повернутися конкретно до Християнського блоку, то Голова СХП Антон Ружицький (колишній член ХДС, як депутат від Блоку „Наша Україна” не склав мандат) під час нещодавньої прес-конференції в УНІАН особливо наголосив саме на наявності в Україні дисциплінованого та активного протестантського середовища. Всі інші учасники блоку також сподіваються саме на цих виборців. Окрема ситуація лише з ХДПУ, яка змінила лідера партії (колишній її лідер — Віталій Журавський, потрапив до списку Партії регіонів) і поки що не має чіткого спрямування своєї діяльності. Скоріш за все, цей блок буде забирати голоси у великих «помаранчевих» партій.
Все буде залежати від того, наскільки ефективно буде вести свою кампанію Християнський блок. Можна згадати абсолютно провальну та безглузду рекламну кампанію Всеукраїнського Об’єднання Християн на виборах 2002-го року. Тоді було використано клерикальну риторику, яка не тільки не привабила мирян, але й часто відштовхнула активних віруючих. Але правильно розставлені в агітації акценти можуть дати цьому об’єднанню солідний результат.
Незважаючи ні на що, я вважаю позитивом створення такого блоку. Якщо він зможе набрати хоча б 2% голосів, то це може стати поштовхом для подальшої активізації християн в політиці.
— Який же тоді для них існує шлях?
— Особисто я неодноразово виступав (і буду виступати в майбутньому) за те, що християни повинні активно займатися політичною діяльністю. Не перекладати відповідальність за те, що відбувається в суспільстві на Бога, а самим намагатися не тільки словом, але й ділом утверджувати принципи християнської моралі в державі. Але в ситуації політичного хаосу, яка сьогодні існує в Україні, Церкви повинні залишитися елементом стабільності, який знаходиться осторонь від політичних ігор.
Можливо, якби у нас була єдина потужна Церква, то було б навпаки – саме ця Церква могла б виступити з активною громадською позицією та за рахунок свого авторитету змусити політиків працювати заради єдиної мети. Але в ситуації існуючих міжконфесійних суперечок (особливо в православному середовищу) — це неможливо.
Проте це не означає, що миряни-християни повинні ухилятись від активної політичної діяльності в лавах різних політичних структур. А найближчим часом (після цих виборів) можна очікувати й більшої активності Церков у громадсько-політичному житті.