Законом імплементуються положення Стамбульської конвенції в національне законодавство, які дозволяють удосконалити кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України для боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством.
Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашнього насильства і боротьбі з цими явищами» (реєстраційний номер 4952).
Як передає УНІАН, за це рішення проголосували 241 народний депутат. Законом імплементуються положення Стамбульської конвенції в національне законодавство, які дозволяють удосконалити кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України для боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством. Документом вводиться кримінальна відповідальність за домашнє насильство і примусовий шлюб.
Цей закон доповнює Кримінальний кодекс новим розділом про обмежувальні заходи щодо осіб, які вчинили домашнє насильство. Ним передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, що постраждав від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною в разі, коли домашнє насильство скоєно по відношенню до дитини або при ньому; заборона наближатися на певну відстань до місця, де особа, яка потерпіла від домашнього насильства, може постійно або тимчасово проживати, тимчасово або систематично знаходитися в зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням або з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, постраждалим від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку або електронні комунікації особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.
Стаття 126-1 Кримінального кодексу передбачає, що домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства по відношенню до одного з нинішніх або колишніх подружжя або іншої особи, з яким винний перебуває (перебував) в сімейних чи близьких відносинах, яке призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого, караються громадськими роботами на рок від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
У новій редакції викладено статтю 134 Кримінального кодексу «Незаконне проведення аборту або стерилізації». Нею передбачено, що проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. Примус до аборту без добровільної згоди потерпілого карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. За незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілого, передбачено обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Якщо це призвело до смерті, то це карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно зі змінами, примус до стерилізації без добровільної згоди потерпілого, карається обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Змінами передбачено, що примус особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу в співжиття без укладення шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж те, в якому воно проживає, караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
У новій редакції викладено статтю 152 «Зґвалтування». Нею передбачено, що зґвалтування карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Посилено відповідальність за групове і повторне згвалтування.
Як інформувала РІСУ, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звернулася до керівництва Верховної Ради та парламентських фракцій з проханням ухвалити законопроекти, спрямовані на протидію домашньому насильству, в тому числі щодо жінок.
Релігійні діячі закликали парламентарів проголосувати за законопроекти № 4952 та № 5294, які вже підготовлені до другого читання, не прив’язуючи їх розгляд до ратифікації Стамбульської Конвенції через наявність до неї суттєвих зауважень.