Редемптористки – загальна назва для жіночих згромаджень Найсвятішого Ізбавителя (Ordo Sanctissimi Redemptoris, O.Ss.R). В Україні в лоні Української Греко-Католицької Церкви діють монастирі єпископського права редемптористської гілки сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя (МНІ).
Жіноча гілка сестер-редемптористок сягає своєю історією 1720 року, коли о. Томазо Фалькоей (який разом із святим Альфонсом де Лігуорі заснували чоловіче згромадження редемптористів) заснував в італійському місті Скала жіночий монастир споглядального характеру, який базувався на уставі візитанток. Проте новий статут монастиря був укладений сестрою Марією Челесте Кростароза, яка поступила в монастир в м. Скала у 1724 році, та за участі святого Альфонса де Лігуорі у 1731 році. Новий статут був затверджений Папою Бенедиктом XIV 8 червня 1750 року. Первісний характер жіночих монастирів редемптористок є контемплятивного (споглядального) характеру. Тому ці монастирі мають статус Інститутів споглядального життя. Монахині живуть в суворому затворі, та постійно перебувають в молитві. На сьогоднішній день в світі налічується близько 400 сестер та 39 споглядальних монастирів, в країнах Європи, Америки в Австралії на Філіпінах, Гаїті та Казахстані (м. Петропавловськ). Сестри носять червоний габіт з сірою мантією.
Ідея заснування жіночого монастиря сестер-редемптористок з‘явилась одразу після створення в Галичині чоловічої східної гілки редемптористів, за ініціативи Митрополита Андрея Шептицького. Невідомо чи ідея заснування жіночої гілки належить Митрополитові, проте за відповідальним за українські покликання до редемптористок був о. Йосиф Схрейверс, перший протоігумен української гілки ЧНІ. На 1939 рік в бельгійських монастирях контеплятивних-редемптористок перебувало вже 22 дівчини з України (На той час сестри-редемптористки не мали можливості заснувати свою обитель в Галичині, тому кандидаток направляли в монастирі Бельгії).
ІІ Світова війна перервала розвиток української вітки контеплятивних-редемптористок. Після 1939 року українки залишились жити в монастирях Бельгії. Дехто з них, як наприклад сестра Агнеса з монастиря з м. Невіль, дожила до часів незалежності України. В Україні в часи підпілля за правилами контеплятивного життя в Тернополі проживала сестра Стефанія, з благословення єпископа Филимона (Курчаби) (ЧНІ). Троє українок і сьогодні проживають в контеплятивних монастирях Італії і в Польщі. Контеплятивний монастир сестер редемптористок східного обряду існує в Словаччині.
Водночас після ІІ Світової війни в Німеччині з ініціативи отців-редемптористів постало нове Згромадження редемптористок, яке, однак не базувались на правилах контемплятивних монастирів, а має місійний характер. У 1953 році редемптористи Мюнхенської Провінції перейняли місію в одній з областей Південної Японії, а 30 серпня 1953 р. відбулося святкове оголошення про спорядження перших місіонерів до Японії. За ініціативи о.Йоганнеса Майєра та завдяки ентузіазмові п‘ятьох жінок у 1957 році (3 жовтня) в місті Гарсі постала нова спільн6ота сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя (у заснуванні МНІ допомгали також о.Симон Шерцль, о.Йозеф Пфаб, о.Віктор Шурр). Разом із працею в деяких будинках і установах редемптористів, сестри також почали виконувати завдання спочатку в пасторальній, а з 1965 року і в місіонерській пастирській діяльності разом із редемптористами. Нове Згромадження будує своє життя згідно духовності св. Альфонса Лігуорі та св. Терези від Дитятка Ісуса, покровительки місій (МНІ постали в день літургійного свята св. Терези).
До заснування сестер-Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя в Україні найбільшою мірою спричинились отці Чину Найсвятішого Ізбавителя. У 1997 році до протоігумена Львівської провінції редемптористів звернулися декілька дівчат, вихованих на парафії, котрою опікувалися отці-редемптористи, які виявили бажання присвятити своє життя Богу в дусі харизми редемптористів. В Німеччині сестри-місіонерки не носять габітів. В Україні редемптористки носять габіт і намітку чорного кольору.
На запрошення редемптористів 12 липня 1997 р. до України приїхала генеральна настоятелька редемптористок у Німеччині сестра Вероніка Аймер. Сестрам з Німеччини запропонували зайнятися духовною формацією майбутніх українських редемптористок-місіонерок. 27 квітня 1998 р. п'ятеро дівчат розпочали жити спільнотним життям до Львова. У той час, поки німецькі сестри готували до розгляду на Генеральній Капітулі питання про формацію українських сестер у східньому обряді, кандидатками духовно і матеріально опікувалися оо. редемптористи. У січні 2000 р. на Генеральній Капітулі сестер було дано позитивну відповідь на запит українських редемптористів про формацію сестер в Україні, для них було призначено двох сестер - с. Марґрет Обередер і с. Гільдеґард Данкль. Через два роки до них приєдналася ще одна німецька сестра – Паола Штрауб. 27 квітня 2001 р. відбувся офіційний переїзд сестер з Німеччини, а 3 червня 2001 р. розпочався перший новіціят українських сестер.
У 2005 році українська спільнота була проголошена Провінцією на Генеральній Капітулі в Німеччині. Українські-редемптористки отримали власне самоврядування. Було обрано перший місцевий Провінційний уряд, до якого ввійшли й українські сестри. 1 серпня 2008 року відбулась важлива подія для української Провінції: складання перших вічних обітів перших шести українських сестер.
Згодом були перекладені, опрацьовані і затверджені Конституції і статути Української Провінції, за основу яких взято Конституції і статути всього Згромадження, тобто Латинське Канонічне Право, за винятком тих пунктів, які суперечать Східному Канонічному Праву. 16 жовтня 2008 р. Провінція отримала від Державного Комітету з національних та релігійних справ у Києві на основі Статутів, підписаних Верховним Архиєпископом Любомиром Гузарем, державне визнання як релігійної організації на території всієї України, а також офіційну назву – Українська Провінція Згромадження Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя (сестер Редемптористок) Української Греко-Католицької Церкви.
Українська Провінція Згромадження Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя є частиною Згромадження Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя.
Усе Згромадження поділяється на Регіони (або Провінції): Німеччина-Австрія, Японія, Болівія, Чілі та Україна. Вищими керівними органом Згромадження є Генеральна капітула та Генеральний уряд з осідком у Мюнхені (Німеччина).
На сьогодні сестри займаються служінням у парафіях, працюють з молоддю і дітьми, їздять для катехизації дітей по селах, організовують літні християнські табори, паломництва, проводять молодіжні реколекції. У своїй праці особливу увагу звертають на відповідність методів проголошення Доброї Новини до тієї вікової і соціальної категорії людей, з якими працюють. Стараються якомога більше уваги і любові приділити людям найбільш опущеним, відкинутим на маргінес суспільства. Сестри-редемптористки тісно співпрацюють у пастирській і місіонерській діяльності з отцями-редемптористами. На грудень 2010 р. в Україні було 24 сестри-редемптористки.
Література:
Офіційний сайт Редемптористів, УГКЦ
Сайт польської провінції сестер-редемптористок
Сестра Софія Чума, МНІ "Історія та розвиток Згромадження сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя В Україні (1997-2010 роки)" (Курсова робота, УКУ 2011 рік)
Католическая Энциклопедия.- Москва: Издательство францисканцев, Т1, Т4, 2011. - 1000 с.
The New Catholic Encyclopedia, 2nd Edition Vol. 11. Thomson/Gale ; Washington, D.C. : Catholic University of America, 2003 937p.