У швейцарському місті Санкт-Галлен, столиці однойменного кантону на сході країни, 24 червня відбулася конференція «Геополітика і м'яка сила у сучасній Східній Європі». Захід проходив у рамках постійно діючої дискусійній панелі «Росія та її сусіди» Університету Санкт-Галлена.
Першу панель, присвячену гібридній війні та медіапропаганді, відкрив релігієзнавець, директор Центру релігійної безпеки, редактор РІСУ Дмитро Горєвой. Він презентував тему геополітичного впливу Російської Православної Церкви на Україну. Доповідач представив аналіз діяльності Московського патріархату в Україні, навівши факти закликів до непротивлення агресору, сепаратизму на Донбасі, колабораціонізму в Криму, зриву мобілізації, спроби зірвати ратифікацію Угоди про євроасоціацію, використання релігійного авторитету для легітимації анексії Криму та окупації Донбасу, відмову, незважаючи на прямі норми соціальної концепції УПЦ (МП), визначити характер війни в Україні – чи є вона агресивною війною чи це оборонна війна?
Питання медіапропаганди у своєму виступі окреслив журналіст грузинської редакції Радіо Свобода Коба Ліклікадзе. Він розповів про російсько-грузинську війну і пропаганду, яка супроводжувала цей конфлікт, навів приклади як російської пропаганди, так і дезінформації з боку грузин, які видавали бажане за дійсне для недопущення паніки серед цивільного населення. Він також окреслив політику Заходу щодо «непровокування Росії», яка призвела до анексії Криму та війни на Донбасі. А також навів приклад подвійних стандартів у війні з Грузією – якщо була визнана незалежність осетинського народу в Південній Осетії, то чому Росія не визнала незалежність значно більшої Північної Осетії?
Діяльність організації StopFake описала редактор іспаномовної версії Аліна Мосендз. Вона навела приклади боротьби організації з фейками про Україну: від матеріалів про те, що українську мову штучно створили в XIX столітті змішавши польську та російську, до заяв російських діячів про Україну як failed state. Вона також пояснила, що на Заході до кінця не розуміють масштабів російської агресії і привела наочний приклад. «Росія окупувала кількість українських земель, більшу ніж вся Швейцарія» — зазначила дослідниця.
Учасників конференції також зацікавив феномен «атеїстів Київського Патріархату». У ході дискусії було уточнено, що Томос і автокефалія сприймалися суспільством саме як політична подія, як зменшення впливу Росії на релігійні процеси в Україні. Це також підтверджує і освітлення Томосної кампанії світськими ЗМІ. В цілому вони критично ставляться до релігійних тем і всіляко їх уникають, побоюючись клерикалізації, однак автокефалію вони підтримали і позитивно висвітлювали цей процес, в тому числі і тому, що це сприймалося як політична боротьба між Україною і Росією.
Другу панель про геополітику і православ'я відкрив богослов, архимандрит Кирило (Говорун). Він розповідав про політичне православ'я і неправославні примуси. Останнє якраз і є вододілом між громадянською релігією, яка вільно себе пропонує, і політичною релігією, яка агресивно себе нав'язує. Він також підкреслив, що консерватизм і антимодернізм в православ'ї не є доктриною, а тільки теологуменом – тобто приватною богословською думкою, необов'язковою для всіх. Він також зазначив, що в політичному православ'ї завжди можна знайти антисемітизм, що є відгуком давньої церковної єресі – докетизму.
На думку о. Кирила, політичне православ'я не є якимось абстрактним, теоретичним конструктом. Воно має досить потужний практичний вимір, адже дві перші війни в Європі в XXI столітті відбулися якраз між православними країнами. Він також пояснив, що ідеологія «Русского мира», яку просуває патріарх Кирил, базується на теорії цивілізацій С. Гантінгтона, хоча іронічно додає, що насправді в Московському патріархаті ніхто уважно і ретельно Гантінгтона не читав.
Говорун відзначає, що українська автокефалія була найменш політичною з усіх попередніх, оскільки раніше Томос видавали розчерком пера імператора. Хоча при цьому не можна сказати, що українська автокефалія повністю не політична.
Професор Луціан Леустіан з Великобританії проблематизував питання теологічного розуміння і відмінність цього розуміння з практикою благодійності. Чим можна пояснити порівняльну пасивність Православних Церков у благодійності. Також професор Леустіан розповів про роль Православної Церкви в подоланні кризи з біженцями. Він навів точкові приклади благодійної діяльності Церкви, допомоги біженцям, а також розповів про соціальні програми, які проводять релігійні організації.
Завершив конференцію професор Пол Кольсто з Осло з доповіддю про «хрестовий похід» Путіна за «традиційні цінності» проти Європи. Він розповів про формування ідеї Росії як захисника традиційних цінностей на початку його третього президентського терміну. А також окреслив роль православ'я у формуванні ідеї «загниваючого Заходу» і Росії, як форпосту проти європейських цінностей. Професор Пол пояснив, чому і яким чином впливає Росія на праві політичні групи в Європі. В основному, радикальними правими силами традиційні цінності, які нібито захищає Росія в Європі, сприймаються як такі, що є основами національного характеру держави.
Також під час конференції відбулася презентація книги Тетяни Деркач «Russian Church in Hybrid War against Ukraine». У книзі докладно описуються приватні військові кампанії Московського патріархату в усіх областях України, а також аналізуються їхні ідеологія, публічні акції та участь в анексії Криму та окупації Донбасу. Матеріал був зібраний автором за методикою OSINT на основі відкритих даних та рясніє доказами у вигляді посилань на інтернет ресурси.
Головним організатором і модератором конференції виступив науковий співробітник Університету Санкт-Галлен Торніке Метревелі.