Дедалі частіше використання Кремлем російських православних священників як шпигунів і пропагандистів є загрозою безпеці, якій Захід має протидіяти значно рішучіше.
Джерело: Тексти
Про це для CEPA пише експертка з міжнародної безпеки Дессі Загорчева. ТЕКСТИ публікують переклад статті.
Болгарія і Північна Македонія вислали російських і білоруських священнослужителів за дії, що суперечать їхній національній безпеці, а в США ФБР попередило Російську і Грецьку православні церкви, що спецслужби Кремля можуть використовувати їх для вербування агентів.
Аналітики давно попереджали, що Кремль використовує Православну церкву як інструмент для просування своєї зовнішньої політики і проникнення в країни-члени Європейського Союзу (ЄС) і НАТО. Згідно з розсекреченими архівами, глава Церкви, Патріарх Кіріл, працював як на КДБ, так і на його наступника – ФСБ.
Кіріл щиро підтримав вторгнення Росії в Україну, зображуючи його як священну війну проти "нацистів". Під час проповіді у вересні 2022 року він, як повідомляється, сказав російським солдатам, що "жертовність під час виконання військового обов'язку змиває всі гріхи".
Кіріл намагався виправдати війну Путіна, кажучи, що вона потрібна для "захисту Божої правди" і що росіяни та українці – "насправді один народ", об'єднаний "спільною національною ідентичністю".
Церква слугувала гострим силовим інструментом зовнішньої політики Путіна і в інших питаннях. У 2018 році під час візиту до Болгарії Кіріл використав відзначення 140-ї річниці російсько-турецької війни 1877-78 років, яка поставила Болгарію на шлях до незалежності, щоб дорікнути болгарському президентові Румену Радеву за "невдячність" Москві.
Посланця Кремля розлютила промова Радева, в якій він висловив подяку румунським, українським, російським, білоруським, фінським, польським і литовським солдатам, які пожертвували своїм життям у цій війні. Кіріл назвав це "неправильною історичною інтерпретацією" і сказав, що тільки Росія заслуговує на подяку за звільнення Болгарії від османського панування.
Його слова були грубим і явно політичним втручанням у справи Болгарії з пропагандистським меседжем, покликаним посилити розкол у болгарському суспільстві (де традиційно є проросійський сегмент населення) і утвердити бажаний для Росії імідж єдиного захисника християнського світу.
Хоча тісні зв'язки між Кремлем, його спецслужбами і Православною церквою добре задокументовані, західні уряди не наважуються накладати санкції на високопоставлене духовенство, щоб уникнути звинувачень у порушенні релігійної свободи.
ЄС намагався заморозити активи Кіріла і заборонити йому в'їзд до блоку за підтримку вторгнення і пропагандистську поведінку, але Угорщина заблокувала це рішення, заявивши, що воно суперечить "фундаментальним принципам релігійної свободи".
Інші стверджували, що релігійна свобода не може бути використана як привід для порушення державного суверенітету і територіальної цілісності, а також як виправдання агресивних воєн. Крім того, путінська Росія неодноразово демонструвала, що вона не дбає про релігійну свободу.
Болгарська влада вислала з країни представника Російської православної церкви в Софії архимандрита Вассиана Змєєва, якого вислали зі Скоп'є за нібито причетність до російського шпигунства.
Державне агентство національної безпеки Болгарії заявило, що Змєєв і його колеги були залучені до "реалізації різних елементів гібридної стратегії Російської Федерації з цілеспрямованого впливу на суспільно-політичні процеси в Республіці Болгарія на користь російських геополітичних інтересів".
У відповідь Москва висловила "обурення", а російський патріарх звинуватив болгарську владу в сатанізмі. Прем'єр-міністр Болгарії Ніколай Денков вибухнув у відповідь: "Російські священники не були вислані, тільки люди, які працювали проти національних інтересів Болгарії".
Захід має викрити і покарати лицемірство Росії в її зловживанні релігією, а ЄС і США повинні наслідувати приклад Великої Британії і накласти санкції на російського патріарха. Чітко сформульовані політичні та економічні санкції дадуть зрозуміти, що проблема не в релігії Кирила, а в перетворенні його церкви на рупор Кремля.
Саме використання Москвою російських священників як пропагандистів і шпигунів порушує релігійну свободу, а не країни, які їх висилають.
Безкарність – це те, що заохочує Кремль продовжувати використовувати релігію як зброю для розколу і дестабілізації демократій. Захід має викрити лицемірство Росії і накласти санкції на пропагандистів і шпигунів, які маскуються під духовенство.