Наукова конференція “Авраамічні релігії в Україні: історія, етнокультурні взаємовпливи, міжконфесійні взаємини” зібрала релігієзнавців з усієї України 24 травня в Галичі
“Те, що ми тут зібралися, означає, що ми не тільки теоретичні релігієзнавці. Як говорив Кант, існує річ у собі… Але якщо релігієзнавство тільки теоретичне, то виникає питання: навіщо воно? Потрібно виходити у практику”, — зазначив у вступній промові до конференції професор Анатолій Колодний.
Серед озвучених та надрукованих доповідей — роботи як теоретичного, так і практичного характеру. Зокрема, вчені намагаються осмислити витоки і потенціал самого конструкту “авраамічні релігії”. Відповідній темі присвятили дослідження професори Петро Яроцький та Святослав Кияк.
“Це — перша в Україні такого роду конференція. До середини ХХ століття, до часу Другого Ватиканського собору, такої взагалі не могло бути. Католицька Церква зробила значні поступки у напрямку зближення, започатковані стабільність відносин, толерантність і плюралізм. А тому такі конференції треба популяризувати”, — говорить П. Яроцький.
Разом із тим, релігієзнавці критично характеризують сучасний стан відносин поміж релігіями авраамічного кореня в Україні.
“Сучасне богослов’я широко використовує старозавітні елементи. Але не слід забувати й історичне минуле, часи царської Росії, коли мали місце конфлікти цих релігій”, — каже С. Кияк. В українських реаліях, за його словами, проблема переосмислення взаємин авраамічних релігій близька різним конфесіям.
“Одначе існує момент упередженості, неготовності. Тобто, діалог потрібний, але після 20 років незалежності поступ тут не помітний. З іншої сторони, цей поступ не помітний, наприклад, і в аспекті українсько-ватиканських відносин. Східна Україна і Православна Україна також хочуть до Європи, але коли ми запрошуємо їх на конференції із циклу “Україна-Ватикан” вони не приходять,” — продовжує С. Кияк.
Проблема полягає у тому, що навіть близькі між собою християнські конфесії сакралізують самі себе, проголошують свої позиції істиною в останній інстанції. Відповідно, за таких умов про справжній діалог мова йти не може. Також об’єктивному осмисленню потенціалу релігійного середовища в Україні перешкоджає те, що в нашій державі існує тенденція розглядати себе як своєрідний “духовний заповідник”, пояснює професор Людмила Филипович. Християни України складають приблизно 1,3% світової християнської спільноти, мусульмани — 0,07% мусульманської умми світу, а євреї — 0,74% світового єврейства (хоча не всі євреї є юдеями), зазначає дослідниця. На цьому фоні, як підкреслює Л. Филипович, “представництво України в її духовних вимірах і релігійних чинниках у міжнародному співтоваристві належно відсутнє, а керівництво Української держави фактично його ігнорує, а іноді навіть заважає ініціативам релігійних організацій самостійно презентувати релігійну Україну закордоном”.
Зрештою, налагодженню плідних взаємин у середовищі авраамічних релігій в Україні шкодить часто практиковане штучне звуження міжконфесійних відносин до міжцерковних, каже філософ Михайло Бабій. “Відтак відбувається випадання із діалогу конфесій, які не мають церковних структур: ісламу та юдаїзму”, — говорить дослідник.
Неоднакове ставлення влади держави Україна до різних конфесій добре помічають закордоном. І останній звіт Держдепартаменту США — “дзвіночок” для України, вважає М. Бабій.
Загалом під час конференції було зачеплено як моменти, що єднають між собою юдаїзм, християнство та іслам, так і те, що наразі їх роз’єднує. Окрема тема обговорення — доля четвертої авраамістичної релігії — караїмізму. Щодо останнього, то науковцям Національного заповідника “Давній Галич” рекомендують окреслити спектр релігієзнавчих проблем караїмського етносу. Адже саме у Галичі протягом ХІІІ-ХХ ст. існувала значна караїмська громада, після якої залишилися численні пам’ятки.
За підсумками наукової конференції прийняли резолюцію. Вчені пропонують зробити конференцію “Авраамічні релігії в Україні: історія, етнокультурні взаємовпливи, міжконфесійні взаємини” щорічною. Владу і духовенство України закликають вибудувати прийнятну модель державно церковних відносин. Єрархів закликають припинити міжконфесійне протистояння та комерціоналізацію релігійних установ, а владу — враховувати історико-релігійні та етнокультурні особливості України при вирішенні релігійно-політичних питань.