Автор виокремив один із менш помітних проявів декомунізації: звернення до релігійного наративу замість традиційного національно-патріотичного
Процес офіційної декомунізації в Україні, запущений у 2015 році, свого часу викликав бурхливе обговорення як у широкому загалі, так і в академічних колах.
На сьогодні більшість пам‘ятників, що підпадали під дію закону, вже видалено з публічного простору українських міст.
Не маю наміру обговорювати доцільність чи методи декомунізації, натомість хочу виокремити один із її менш помітних проявів: звернення до релігійного наративу замість традиційного національно-патріотичного.
Згадана тенденція поки що виявилася у нечисленних прикладах.
Для прикладу, у Кривому Розі замість Леніна встановили Богоматір.
У Кривому Розі замість Леніна встановили Богоматір. Фото 0564.ua
У Ренійському районі Одещини замість "вождя світового пролетаріату" встановили пам‘ятник святому Миколаю.
На Одещині замість Леніна тепер святий Миколай. Фото glavcom.ua
На перевалі Тухольські ворота, яким проходить траса Київ-Чоп, біля міста Сколе на Львівщині був модифікований оригінальний монумент трембітарям і радянському солдату.
Пошкодженого кліматичними умовами радянського солдата замінили скульптурою архистратига Михаїла.
Монумент трембітарям і радянському солдату на перевалі Тухольські ворота. Фото wikipedia.org
Радянського солдата замінили скульптурою архистратига Михаїла. Фото lookmytrips.com
Проте найбільш помітними, у разі успішної реалізації, можуть стати монументи на місці двох найвідоміших Ленінів недавнього минулого: у Києві та Харкові.
У Харкові на заміну колишнього 20-метрового пам‘ятника Іллічу експертне журі ще у 2017 році підтримало проект 86-метрової композиції ангела з православним хрестом та чотирма знаковими для регіону фігурами довкола: скіфа Анахарсіса, князя Ігоря, філософа та автора пісні "Їхав козак за Дунай" Семена Климовського та поета-романтика Михайла Петренка, автора вірша "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю".
Щоправда, ангела журі порекомендувало замінити на подвижника Антонія Великого, який є покровителем Харківського університету ім. Каразіна.
Проект 86-метрової композиції ангела з православним хрестом та чотирма фігурами у Харкові. Фото city.kharkov.ua
У 2015 році очільники УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ та Римо-Католицької церкви в Україні підтримали ініціативу встановлення скульптури Богоматері замість поваленого у 2013 році вождя на бульварі Шевченка у Києві.
А от очільник УІНП Володимир В‘ятрович вважає, що "тінь Леніна надто густа, щоб відмолити карму цього місця".
А поки доля постамента залишається невідомою, поряд нещодавно встановили тимчасовий арт-об‘єкт у вигляді велетенської блакитної руки, що символізує дружбу і спілкування.
У столиці віряни розпочали ініціативу зі встановлення скульптури Богоматері. Фото religions.unian.ua
Встановити її хочуть на місце поваленого Леніна. Фото obozrevatel.com
З 2013 року на місце вождя на бульварі Шевченка намагалися встановити багато об`єктів. Фото obozrevatel.com
Одним з найбільш видимих символів, що залишився недоторканим, є монумент Батьківщина-Мати, зведений у 1981 році на території сучасного Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Зважаючи на символічне значення цього місця для історичної політики держави, особливо під час комеморативних заходів 8-9 травня, скульптуру одягали у маковий вінок, що став елементом нової політики пам‘яті. Але проблема полягає у великому радянському гербі на щиті.
Секретар Київради Володимир Прокопів повідомив, що наразі Інститут електрозварювання ім. Патона вивчає можливість демонтажу серпа і молота, але про цілковитий демонтаж чи капітальну реконструкцію не йдеться (і навряд чи це видається реальним з огляду на технічну складність та інші чинники).
У 2018 році на сайті "Радіо Свобода" у рубриці "Точка зору" з‘явився текст Ірини Костенко "Декомунізація монумента "Батьківщина-Мати". Хто повинен захищати Київ?", де авторка зазначає, що, за підрахунками, зрізання герба коштуватиме від 500 тисяч гривень, до того ж доведеться придумати, як його замінити.
І наводить свою пропозицію вирішення дилеми. Пригадуючи, особливе значення Києва як релігійного центру православ‘я і факт, що радянський монумент був покликаний потіснити золотоверхі обриси "святих київських гір", журналістка пропонує не обмежуватись щитом, а зробити з Батьківщини-Матері… Божу Матір, що охоронятиме Київ.
8-9 травня на скульптуру Батьківщини-Матері одягали у маковий вінок. Фото Planet of Hotels
У християнському світі традиція встановлювати гігантські релігійні монументи найбільше поширена у Латинській Америці, хоча окремі приклади трапляються і в Європі та Азії.
Чи не найвідомішими є статуї Христа у Ріо-де-Жанейро (1931) та Альмаді поблизу Лісабона (1959).
Чимало міст у різних куточках світу пізніше вирішили і собі не відставати.
Кіто, Еквадор. Фото wikimedia.org
Манадо, Індонезія. Фото wikimedia.org
Оруро, Болівія. Фото periodicolaregion.com
У Польщі звели найвищу статую Христа у світі. Фото wikimedia.org
У Польщі, де 2016 року відбулася церемонія інтронізації Ісуса Христа як короля держави, звели найвищу статую Христа у світі.
Чи реальні подібні монументи у нас?
Окремі приклади вже можна спостерігати.
Мешканець Трускавця Ігор Кісак власним коштом встановив 12-метрову копію статуї Христа-Спасителя у Ріо, не допустивши на будмайданчик представників ДАБІ для перевірки будівельних норм, за що був оштрафований на 50 тисяч гривень. Чоловік оскаржив штраф у суді.
Мешканець Трускавця встановив 12-метрову копію статуї Христа-Спасителя у Ріо. Фото religions.unian.ua
У 2012 році у вже згаданому Сколе урочисто відкрили 18-метровий хрест "Могила князя Святослава", що сьогодні заростає чагарниками і бур‘яном.
Після десятиліть витіснення символів культу з публічного простору, релігійні постаті повертаються на вулиці і площі міст світської України.
Їхній стиль все виразніше тяжіє до імітації минулого з мімікрією під бароко, що навряд чи відповідає сучасним тенденціям монументального мистецтва.
Крім того, в українських реаліях доводиться перейматись не лише за художню якість оформлення, але й фінансову доброчесність, особливо у дороговартісних проектах.