Від самого початку Папа Франциск сконцентрувався на старому постулаті «бідна Церква для бідних», підкреслює єпископ Широкорадюк. За його словами, саме тому він відбирав тих, хто займався благодійністю, а не «професуру», що займається лише «теорією».
«Революціонер, що прийшов до Ватикану» — такою лаконічною фразою владика характеризує нового Папу. При цьому додає, що відтепер духовенство поділилось на дві групи: на тих, хто панічно сміється (від захоплення), та на тих, хто панічно плаче (від остраху). Все це пов’язано не лише з його революційними промовами, а й тією політикою, яка стала центральною на початку його правління.
Від самого початку Папа Франциск сконцентрувався на старому постулаті «бідна Церква для бідних», підкреслює єпископ Широкорадюк. За його словами, саме тому він відбирав тих, хто займався благодійністю, а не «професуру», що займається лише «теорією».
Особливим є те, що новий керманич Ватикану став символічним поєднанням єзуїтів та францисканців, взявши таке ім’я. Про це особливо люблять згадувати у Римі, як і старий радянський анекдот про те, що коли Папа привітається «доброго дня» замість «слава Ісусу Христу», тоді й наблизиться кінець світу.
Владика окреслив і проблему духовної кризи, підкресливши, що про це люблять говорити стосовно католиків, але наразі увесь християнський світ переживає її. На цьому фоні особливо активно розвиваються мусульмани, чому сприяє їхня чітка та структурована система виховання нового покоління.
«Це не криза окремо католиків, це криза всього християнства. Християнство частково втрачає свої позиції через лояльність, однак ніхто не каже, що треба повернутись до жорсткості, яка панувала у минулому. Проте, визнаймо, що спрощення довело до секуляризації», — підкреслив владика Станіслав Широкорадюк.