Історія римо-католицької громади Тячева сягає ще ХІІІ століття, коли угорський король Владислав (Ласло) Великий збудував католицьку церкву (нинішній реформатський собор). Перша письмова згадка про церкву у так званих «папських десятинах» датується 1333 роком.
Після того, як відбувся перехід місцевого населення у реформатську церкву, католиків у місті не було упродовж понад 200 років.
Відновлення римо-католицької громади сягає 1780 року, часів правління імператриці Марії-Терезії. Значну частину громади становили переселенці з Баварії та Саксонії. Багато римо-католицьких сімей прибуло з Угорщини.
Нову церкву римо-католики почали будувати у 1883 році і завершили у 1885-му: будівництво тривало повільно через браків коштів. Першим настоятелем церкви був Годьмаші Янош. У 1888 році церкву освятили і передали у користування приходу. Покровителем церкви став Святий Іштван – засновник державності Угорського королівства.
Цікаво, що в національному архіві Угорщини в Будапешті зберігається «План будівництва католицької церкви у коронованому місті Тячеві», датований липнем 1824 року. Проте, як згодом запевнив настоятель Рахівського римо-католицького костелу отець-декан Ласло Микуляк, за цим планом збудували .саме Рахівський костел у 1822-1825 роках, тобто його місце розташування храму в документах вказано помилково.
Церква була відкрита протягом усієї історії, зокрема, і за комуністичного режиму. Тут звершували Служби Божі, а по неділях і на похоронах дозволялося дзвонити у дзвони, однак протягом лише однієї хвилини.
У 1988 році, рівно через 100 років після того, як дзвони церкви задзвонили уперше, вони знову залунали над Тячевом.
Однією з основних принад храму є орган 1893 року виробництва угорських майстрів Шандора Орсага та його сина. Дотепер недільні богослужіння у храмі проходять під його величне й урочисте звучання. Також інтер’єр храму прикрашає серія з 12 оригінальних картин кінця ХІХ століття «Хресна дорога» – подарунок прелата – доктора Амбруша Кадара.
У 2000 році на боковому фасаді церкви встановлено табличку з викарбуваними іменами усіх священиків, які служили у храмі – як до 1989 року, так і після цієї дати. Один із них – Іштван Сьорені, який жив у Тячеві і служив у храмі в 70-ті роки ХХ ст., похований на місцевому цвинтарі. Починаючи з 1989 року, у церкві служили монахи-францисканці. Уже п’ятий рік настоятелем церкви є о.Андрій Кващук.
Зі слів настоятеля, в давнину у власності приходу була фара, розташована в будівлі напроти сучасної (зараз на першому поверсі будинку – кав’ярня «Дольче Віта»). Також в одному з корпусів нинішнього профліцею по вулиці Нересенській розміщувалася школа для хлопчиків. На згадку про цей факт на фасаді будівлі кілька років тому встановили статую Діви Марії.
Церковні метрики в соборі велися з 1780 року, але в радянські часи їх вивезли. Нині вони зберігаються в єпархіальному архіві м.Сату-Маре (Румунія). Серед найдавніших документів, які зберігаються у церкві до сьогодні, – списки прихожан 1902 року та Книга померлих (1912-1972 роки). Також о.Андрій показав ще кілька паперів, які розповідають про реалії встановлення радянської влади у краї. Ось, до прикладу, звернення Місцевого Народного Комітету до релігійних громад Тячева від 10 вересня 1945 року такого змісту:
«Місцевий народний комітет у Тячеві
Тячів, 10 вересня 1945 року
Предмет: статистика церквей, церковного имущества і церковно-служащих: настоятелей приходов
Термін: 8 днів
Греко-католицькій громаді
Римо-католицькій громаді
Реформатській громаді
Єврейській громаді
Православній громаді – Тячово-Лаз
На основі розпорядження управи по ділам культа при Народній раді З.У. (Закарпатської України – авт.) число 180.177/45 з дня 26 серпня 1945 року визиваємо всі наведені церковні громади, щоби до 8 днів подали тутешньому Комітету точний список церковного майна у двох примірниках з слідуючими рубриками: 1.Назва села. 2. Кількість населення. 3. Розділення населення по релігії: увести точно число віруючих кожної церкви отдільно (релігії), напр.: правосл., гр.-кат., римо-кат., реф., євреїв і т.д. 4. В якім стані церков находиться. 5. Церковноє майно: увести, яке майно уживає отдільно кожна церковна громада, скільки має будинків і яких, скільки землі і якої і т.д. 6. Ім’я, фамілія і отчество настоятеля прихода. В тій рубриці треба навести: національність священика, місто народження, рік народження, образовання загальне і духовне, місто мешкання/проживання – точна адреса. 7. Примітка. Недодержання сего розпорядження і не виповнення його в даному часі всі настоятелі названих церквей, а так само і куратори будуть передані Народному Суду за неточність.
Секретар МНК Голова МНК».
Збереглася і видрукувана на друкарській машинці відповідь священика Іштвана Сьорені:
«Згідно з даними міської влади, населення Тячева разом з Лазами складає: Тячів – 9400, Лази – 2500. До римсько-католицької конфесії належать 1100 прихожан. Церква потребує оновлення, протікає дах. Церковне майно – будівля церкви, фара: на першому поверсі – народний банк, квартира кантора (церковного півчого – авт.), на другому – фара і квартира. Землі: землі священика (2 (перекреслено, а зверху написано олівцем «4») голди фруктових садів, рілля і луки…, землі кантора – 4 голди фруктових садів, ріллі і луків. Ім’я священика – Сьорені Іштван. Національність – угорець. Народився у 1906 році в м.Фоєнь (Румунія). Освіта – 8 класів гімназії - бакалавр, 4 роки теології. Місце помешкання – Тячів, римо-католицька фара».
Щороку 20 серпня прихожани тячівської римо-католицької церкви традиційно відзначають День свого покровителя – Святого Іштвана. Будівля храму є окрасою центру міста та частиною його історії.