Розуміючи потребу не лише фізичної допомоги, а й психологічного відновлення для людей, які пережили жахіття війни, минулого року за кошти акції «Папа для України» в Слов’янську Донецької області було відкрито й обладнано центр психологічного відновлення «Промир».
Розуміючи потребу не лише фізичної допомоги, а й психологічного відновлення для людей, які пережили жахіття війни, минулого року за кошти акції «Папа для України» в Слов’янську Донецької області було відкрито й обладнано центр психологічного відновлення «Промир».
Цього року співпрацю було продовжено. З лютого по квітень місяць психологи центру «Промир» надавали безкоштовну психологічну, логопедичну допомогу дітям і дорослим, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Кmc.media.
За три місяці реалізації проекту фахівці надали 4361 годин допомоги: провели групові заняття психологічної підтримки, ритмотерапії (у т.ч. в корекційних групах для дітей з особливими потребами), заняття в сенсорній кімнаті, індивідуальні консультації та заняття з логопедом. Загалом 562 дорослих і дітей отримали ті чи інші послуги.
До психологів Центру проходили батьки, які розповідали, як змінились їхні діти після сидіння в підвалах, і як змінились вони самі після пережитих травматичих подій.
«У дітей є багато симптомів, спричинених війною. Вони переживають страхи, їм сняться кошмари, у них виникають труднощі у стосунках, може проявлятися агресія або, навпаки, вони стають дуже замкненими, виникають труднощі у спілкуванні, — розповідає психолог центру Тетяна Шульга. — Саме з цим батьки приводять їх до психологів. Ми завжди звертаємо увагу на те, що дорослому теж дуже важливо бути у стабільному стані. Якщо дорослі постійно перебувають у стресі, якщо у них самих високий рівень тривожності, то складно й дитині, яка знаходиться поруч, залишатися радісною, щасливою, спокійною і впевненою.
Ми багато працюємо і з дітьми, і з дорослими, які постраждали в результаті військового конфлікту в нашому регіоні. Ми помічаємо, що рівень тривожності, страху й узагалі стабільності дитини безпосередньо пов’язаний із тим, як відчувають себе її батьки, найближчі родичі. Якось прийшла до нас мама й каже: «Допоможіть моїм дітям, вони погано сплять, у них сильні страхи, я вже не знаю, як мені їх нормалізувати…». Після розмови з мамою з’ясувалося, що в неї біля дверей постійно знаходиться «тривожна валізка», хоча це була територія, на якій воєнні дії закінчилися рік тому. Зрозуміло, що якщо мама настільки боїться, що тримає свою «тривожну валізку» біля дверей, то й діти не можуть бути стабільними, вони постійно «зчитують» той страх матері. Ми не втомлюємося повторювати, що дорослий – це опора дитини, опора його стабільності.
Якщо говорити про переселенців, то вони втратили все: будинок, стабільну картину світу, вони не розуміють, чого чекати від майбутнього, чим нагодувати дитину. Відповідають за власне життя й за життя своєї сім’ї, і при цьому знаходяться в ситуації, яка постійно змінюється й не залежить від них. Коли до нас приходять дорослі, то вони не говорять про те, що "я колись сидів в підвалі і я чув, як летять снаряди". Вони запитують банальне "що мені робити?" Друзі далеко, рідні далеко, зв’язок по скайпу – це все, на що можна спертися. Такої звичної підтримки багато людей сьогодні позбавлені. І ось ми тут, у "Промирі", на наших зустрічах, повертаємо їм цю опору, цю впевненість. Ми говоримо про ресурси й разом їх шукаємо, шукаємо сили рухатись далі».